«Документальний «Мосфільм»

Телеканал СТБ

Ця історія почалась із зустрічі архітектора Георгія та інженера Олександра, які вирішили знімати кіно та поступили на Вищі режисерські курси при студії «Мосфільм».
Щось між ними було спільне – обидва мали першу технічну освіту, походили з інтелігентних родин: Георгій – з артистичної династії, Олександр – з професорської. Разом вони отримували знання від корифеїв радянського кіно Михайла Ромма, Сергія Юткевича, Михайла Калатозова. Однак після закінчення курсів доля кожного склалася по-різному.
Олександр замість захисту дипломної роботи потрапив… у зону. Він приревнував свою дівчину Марину до молодого художника. Ревнощі виявилися настільки сильними, що Сєрий вдерся до майстерні суперника, і кілька разів вдарив того молотком по голові. На щастя, суперник вижив, проте назавжди лишився інвалідом. Сєрий сів за ґрати, але кохання зберіг. Його засудили на 6 років. Марина терпляче й віддано чекала на коханого. На щастя, згодом термін зменшили, і через 4 роки Олександр повернувся на волю. Він вийшов із в’язниці тридцятирічним чоловіком. Одружився з Мариною, у них народилася донька. Із сімейним життям усе було гаразд, настав час відновити кар’єру. Сєрий намагається реабілітуватися на «Мосфільмі», однак це виявляється нелегко. Тепер він – людина із зіпсованою анкетою.
Тривалі умовляння однокурсників, які на той час уже стали відомими і досвідченими, подіяли. Нарешті керівництво студії дозволяє режисерові зняти два фільми. Проте їх чекав мало не провал. Олександр навіть думав назавжди залишити кіно, бо почав розуміти, що режисура – справа не для нього, він не належить до числа обраних.
Однак удача знов усміхається йому. Шляхи Сєрого – колишнього інженера і Данелії – колишнього архітектора знову перетнулися! Георгій Миколайович як людина надзвичайно порядна та відповідальна починає опікуватися творчою долею Олександра. За плечима Данелії уже були відомі фільми, а це відкривало певні двері у Держкіно. Справа зрушила з місця! Почали писати сценарій у співавторстві з молодою письменницею Вікторією Токаревою. Писали утрьох – Токарева, Данелія, Сєрий. Кожен привносив свої авторські елементи і сюжетні лінії. Токарева мала молоду творчу енергетику, Данелія – режисерське чуття, Сєрий – нещодавній в’язничний досвід.
Кажуть, що сусіди постійно нарікали на галас і сміх за стіною. Хіба могли вони передбачити, що саме так народжується шедевр?…

Робота над сценарієм була завершена! Майбутній успіх був легко передбачуваним. Особливо це відчував Сєрий. Він усвідомлював, що сценарій вийшов вдалий, тепер усе залежить від нього. І не міг дочекатися початку підготовчого періоду – він почне працювати, й усі нарешті зрозуміють, що Олександр Сєрий – гідний режисерської роботи… Власної режисерської роботи! Проте доля диктувала свої закони – лікарі поставили Олександрові смертельний вирок – рак крові. Але незважаючи ні на що, знімання розпочалися.
У жовтні 1971 року фільм було повністю знятий і змонтований. Стрічку відправили до Держкіно. Далі була урочиста прем’єра, величезний успіх у кінотеатрах усього Радянського Союзу. У кожному кінозалі лунав сміх. Спекулянти скуповували усі квитки і перепродавали їх по 3 карбованці, тоді як у касах вони коштували 20 копійок.
Олександрові Сєрому були відкриті всі шляхи. Йому постійно надсилали сценарії й запрошували стати режисером-постановником нових фільмів.
Проте лейкемія прогресувала. Саме через неї Олександр не працював кілька років. Пізніше він зняв лише дві картини «Ти мені – я тобі» і «Бережіть чоловіків», однак їхня прокатна доля була провальною. Данелія ж устиг зняти «Афоню», «Міміно», «Осінній марафон»… Олександр усвідомив, що так і не реалізувався як самостійна творча одиниця, бо з-поміж усіх його робіт єдиною успішною залишалися «Джентльмени удачі»…
Дивіться проект «Документальний «Мосфільм». Джентльмени удачі» у суботу, 19 січня, о 21:00 на СТБ.