«Навколо світу. Таджикистан»

Телеканал СТБ

Михайло Кожухов, ведучий програми «Навколо світу», вирушає на Памір. Там він п'є воду зі священного джерела й меле на давньому млині борошно разом із таджицьким мірошником.
Дивіться програму «Навколо світу. Таджикистан» у четвер, 17 січня, о 17:00 на СТБ.


Пампир

Памір відомий у місцевому масштабі як Бам-І-Данья ("Дах Світу", на фарсі – "Па-мі-іхр", що можна перекласти як "Підніжжя бога Сонця"), і щойно ви опинитеся на Памірі, то походження цих поетичних назв відразу виявиться в тій величній панорамі, що відкриється вашому погляду. Памір – це той самий вузол, від якого розходяться в різні боки найвищі у світі гірські системи, включаючи Каракорум і Гімалаї на півдні, Гіндукуш на заході, і Тянь-Шань на північному сході. Мережа глибоких і широких долин лежить серед гірських піків заввишки до 7000 метрів і вище, численні плато перетинаються ущелинами стрімких гірських річок, а покручені титанічними силами землі кручі буяють усіма барвами веселки від виходів рудних жил, однак сам Памір, на жаль, занадто високий для людського поселення – це царство альпіністів і сніжного барса. Схили й долини населені рідкісними гірськими істотами на кшталт гірського барана або гірської козла, невловимого сніжного барса й навіть більш невловимої "гігантської снігової людини", про яку тут складають легенди.

Памірці, що населяють високогірні долини, розмовляють на безлічі діалектів і сповідують ісмаїлізм – відокремлену течію ісламу. Вони не мають ніяких мечетей, ніяких клерикалів і ніяких щотижневих церковних свят, а сам побут їх украй суворий і бідний. Проте природна схильність місцевих жителів до гостинності за таких бідних умов життя просто вражає багатьох мандрівників. Оскільки подорож до Памірської області пов’язана із низкою перешкод (приміром, абсолютний брак транспорту та продовольства), для тих, хто пізнав цю гостинність під час відвідування Паміру, – це чи не найбільше враження.

У горах є безліч ізольованих від навколишнього світу так званих "притулків" і ферм на гірських маршрутах, і вони працюють як примітивні пансіони. Вам запропонують місце під дахом, овчинну ковдру й гарячий "шер чай" – чай із козячим молоком, сіллю й маслом. Щоб уникнути гострого дискомфорту від того, що хазяїн щойно зарізав заради вас своє останнє курча, слід мати із собою запас продовольства, щоб ним розрахуватися з хазяїном, бо ніяких магазинів на Памірі немає, і гроші теж мають малу ціну, тут бартер – звичайна річ.

http://archive.travel.ru/