PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Детективний серіал «Кулагін і партнери» | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Детективний серіал «Кулагін і партнери»

Телеканал СТБ

Найзухваліші злочини відбуваються не на сторінках детективних оповідань, ні! Вони відбуваються в реальному житті, нерідко перетворюючись на сюжети бестселерів і сценарії блокбастерів. Найкровожерливіші лиходії – геть не обов'язково карикатурні монстри, що наводять жах на цілі міста. Часто це пересічні, нічим не показові члени суспільства, які ходять на роботу й їздять у громадському транспорті. Зрештою найчудовіші детективи – це не завжди мускулисті, відчайдушні, озброєні до зубів лицарі без страху й догани. Насправді ними виявляються реальні люди… з реальними іменами… віч-на-віч із реальною небезпекою!

Дивіться чергову серію детективного серіалу «Кулагін і партнери. Справжній полковник» у середу, 16 січня, о 21:30 на СТБ.


«Я не злочинець, я – артист!»

У 1910-1914 роках Російською імперією прокотилася епідемія банківських афер: за підробленими чеками і переказами в банках аферисти одержували величезні суми. Причому багато які банки, аби не втратити клієнтів, замовчували випадки шахрайств і виплачували суми, украдені з рахунків. Вони боялися втратити головне – довіру вкладників-мільйонерів. Про порівняно невеликі афери із сумами в 10-20 тисяч рублів правління банків просто не повідомляли.

Керівником групи аферистів був князь Туманов. У багатьох містах Росії він уже прославився під різними іменами: князя Еріставі, князя Андроникова, перського принца Шаха-Кулі-Мірзи. Насправді ж Туманов був Михайлом Церетелі – справді кавказьким князем, позбавленим свого титулу за численні кримінальні авантюри й кількаразове перебування у в'язниці.

Замолоду Михайло служив в одній із поштово-телеграфних контор Санкт-Петербурга. Якось у ресторані він познайомився із сіамським принцом, що ввів молодого князя в кола аристократії із приголомшливими жінками, картковою грою на тисячі, гульбами на тижні. Церетелі витратив всі гроші батьків і мусив зайнятися кримінальним бізнесом.

За банківську аферу у Варшаві та серію крадіжок 1906 року його посадили у в'язницю. Після виходу Михайло повернувся в Санкт-Петербург і, підкупивши службовців деяких банків, одержав шляхом підробок 180 тисяч рублів.

Виїжджаючи на «гастролі» у Київ, Харків, Катеринослав, Церетелі запрошував до себе на службу титулованих дворян і, обіцяючи їм солідні оклади, забирав їхні паспорти та зникав із ними. Ці документи були йому потрібні для подальших махінацій. З їхньою допомогою на півдні України князеві вдалося викрасти в банках 370 тисяч рублів. Тільки в Києві 1914 року в конторі держбанку на ім'я Андроникова він одержав 157 тисяч рублів. У Москві Церетелі за підробленими листами Купецького товариства зумів роздобути кредит на 50 тисяч рублів. Входячи в довіру до великих комерсантів, Церетелі-Туманов обіцяв їм за допомогою своїх «зв'язків у палаці» домогтися дозволу на поставки армії, для чого брав із клієнтів по 50 тисяч рублів гонорару.

1913 року, побувавши в Німеччині під ім'ям князя Мурузі, він організував там великомасштабні грошові збори на німецький військовий флот. Усі зібрані кошти він, певна річ, поклав собі в кишеню.

Одним із напрямів діяльності Церетелі було ошукування багатих бабусь на європейському й російському курортах. На жінок «бальзаківського віку» красень князь діяв чарівністю. Вони готові були віддати йому все за одне тільки ласкаве слово. Так, в однієї баронеси він виманив 20 тисяч рублів. Інші клієнтки потрібні були йому для оформлення підроблених чеків на їхнє ім'я.

На початку Першої світової війни в серпні 1914 року, в Одесі з'явився вельми представницький пан в ошатному кавказькому одязі, що пред'явив для прописки виданий у Петрограді паспорт на ім'я прапорщика кавказької міліції у відставці князя Миколи Михайловича Туманова.

В орендованому будинку «князь» зажив широко, із розмахом, і на очах у всіх смітив грішми. Туманов-Церетелі, завдяки вмінню ладити з потрібними людьми, став досить відомою особою в місцевому товаристві. Цьому допомагали і його мальовничі розповіді про великі зв'язки в Петрограді з перерахуванням досить відомих іменитих столичних діячів.
В Одесі ходили чутки, до яких, мабуть, був причетний сам аферист, що статок «князя» оцінюється в мільйони рублів і що в нього є велика земельна власність на Кавказі.

Туманов-Церетелі прославився в Одесі своєю доброчинністю. Він неодноразово підтримував незаможних містян, жертвуючи на їхні потреби великі суми. Наприклад, на створення лазарету Червоного Хреста для поранених воїнів «князь» пожертвував 4 тисячі рублів, а загалом із благочинною метою він витратив зо 20 тисяч рублів.

У січні 1915 року до Одеси зі столиці прибув чиновник із особливих доручень поліції розшуку П.Ігнатьєв, котрий уже давно полював на «князя» Туманова. Черговий арешт не здивував і не злякав Церетелі. На слідстві він зізнався, що тільки за останні два роки провернув 15 дуже великих афер. Це принесло йому 500 тисяч рублів – суперфантастична сума на ті часи!

У своє виправдання князь казав: «Я – не злочинець, я – артист. Те, що я робив, це не злочини, бо банки грабують публіку, а я – банки». Він також заявляв: «Багато хто в Одесі мене ошукав, а я ж сам по собі людина добра й усе «зароблене» в Одесі програв у рулетку, а частину грошей роздарував і віддав солдатам і пораненим».

http://www.allkriminal.ru/