«Секретні матеріали. Гротеск»

Телеканал СТБ

3 сезон, «Гротеск»
У Вашингтоні, округ Колумбія, убитий натурник. Відразу після того, як він закінчив позувати групі студентів. ФБР пов'язує одного зі студентів, Джона Мостова, з убивством натурника, а також ще декількома вбивствами, що відбулися протягом останніх 3 років. Мостова заарештовують у його студії, однак через 5 днів після арешту знайдене тіло ще одного хлопця з такими самими ушкодженнями. Студент стверджує, що ним керував темний дух, який змушував його вбивати. А серед обшуку студії Мостова агенти знаходять безліч малюнків горгулі!
Дивіться «Секретні матеріали. Гротеск» у четвер, 10 січня, о 23:15 на СТБ.


Горгулі
Попри те, що горгулі є типовими готичними чудовиськами, їхнє походження сягає коріннями в глиб століть – до Давньої Греції й Єгипту.
Цивілізація Давнього Єгипту знала рекордну на ті часи кількість зооморфних богів, а єгиптяни були чи не першим народом, який почав активно використовувати образи подібних істот у живопису й архітектурі.
Грецька міфологія також активно експлуатувала історії про різних гібридних створінь (котрі не мали, на відміну від персонажів єгипетських вірувань, статусу вищих божеств).

Водостічні жолоби як елемент устрою будинків Давньої Греції траплялися нечасто, однак якщо вони виходили не по кутах даху, а під ним (у середині стіни) – тоді водостік оформлявся у вигляді кам'яної голови лева з розкритою пащею (згодом лев став однієї зі складових образу горгулі). Це символізувало могутність Греції, захищало мешканців будинку від ворогів і відлякувало злих духів.
Готичні собори зводилися протягом багатьох поколінь. Тому сьогодні досить важко визначити точний вік горгуль. Водостоки часто були зроблені з дерева – вони руйнувалися й вимагали демонтажу своїх скульптурних деталей, що також ускладнювало питання щодо дати появи горгуль. Певною мірою можна припустити, що перші горгулі (в їхньому хрестоматійному варіанті) з'явилися до початку XII століття.
У світі немає жодної горгулі, що була б схожа на іншу. Протягом усього готичного періоду історії європейської культури вигляд горгуль був досить різноманітний. Спочатку вони мали досить скромні розміри, а в їхній зовнішності домінували звірині риси. До XIII століття горгулі стали більшими (до одного метра завдовжки) і людиноподібнішими. Чотирнадцяте століття ознаменувалося для них збільшенням кількості дрібних деталей – горгулі стали більш витонченими й легшими, однак частка гротеску й карикатурності в таких скульптурах помітно зросла. У XV столітті горгулі втратили частину свого демонізму, компенсувавши цю втрату загальною виразністю міміки й більшою розмаїтістю поз. Еволюція готичного стилю в мистецтві привела до того, що горгулі поступово виходили за межі релігійної тематики, і до XVI століття перетворилися на звичайних кам'яних виродків – відразливих, але вже майже не страшних для пересічного люду.
Питання про реальне призначення статуй горгуль дотепер залишається відкритим, адже, за винятком низки безперечних випадків, неможна точно стверджувати, чи справді дощова вода виливалася з їхніх ротів.

Населення середньовічної Європи було переважно безграмотним, тож цілком можливо, що горгулі, поряд із іншими скульптурними композиціями, відігравали роль наочного навчального приладдя (своєрідні комікси) з основ релігії й містицизму. Проти цієї теорії свідчать часті випадки установки горгуль на секулярних будинках, а також те, що значна висота готичних соборів не дозволяла людям роздивитись усе багатство їхнього зовнішнього декору із землі.
Досить обґрунтованими видаються й ті припущення, згідно з якими горгулі виконували обов'язки щодо захисту будинку від злих духів. Це може пояснити їхню рідкісну потворність – кам'яні бовдури або відлякували сили тьми, або змушували їх думати, що цей будинок уже зайнятий іншими пекельними тваринами.
Крім того, Френсис Блай Бонд – англійський архітектурний історик – висловлював думку про те, що соборні горгулі могли бути своєрідними «слугами» церкви – диявольськими створіннями, що побачили силу Господа й перейшли на його бік.
http://www.mirf.ru/