Т/с «Пуаро Агати Крісті. Таємниця блакитного потяга»

Телеканал СТБ

У поїзді знайшли труп молодої жінки, дочки американського мільйонера. Викрадені коштовні камені, які колись носила Катерина Велика. Неординарний характер героїні й непрості обставини її життя дають змогу поліції запідозрити в убивстві її чоловіка. Однак Еркюль Пуаро розплутує клубок, у якому переплелися велике зло й таке саме велике кохання…

Дивіться т/с «Пуаро Агати Крісті. Таємниця блакитного потяга» у середу, 9 січня, о 15:00 на СТБ.


Рання творчість Агати Крісті.

Ще в дитинстві Агата писала «вірші-арлекініади» (їхніми героями були П’єро й арлекіни), які друкував місцевий журнал «Поетрі ревю». За опубліковане оповідання «Будинок краси» 18-річна Агата навіть одержала приз – гінею, якою дуже пишалася.

Клара (мати Агати) запропонувала їй спробувати написати оповідання, як це робила до заміжжя Медж (старша сестра Агати), коли ціла серія її маленьких історій була опублікована в журналі «Веніті Феар». Після кількох невдалих спроб Агата «неабияк захопилася й швидко пішла вперед», і через кілька днів оповідання було закінчено. Воно називалося «Будинок краси» і містило зо 6 тисяч слів – 30 сторінок. Вона передрукувала його набіло (фіолетовим кольором) на старій машинці Медж і підписала псевдонімом «Мак Міллер, есквайр». Це яскраве образне оповідання про божевілля й примар у дусі окультних історій Едгара Алана По й Мей Сінклер. «Окультні оповідання» Агата із друзями читали наприкінці 1908 року. Це був час неабиякого захоплення містицизмом і спіритизмом. Один із друзів постійно намагався переконати Агату читати теоретичні книжки з цієї тематики, однак вона виявила, що книги нудні, а їхні твердження неправдоподібні. Проте вона дуже цікавилася примарами й тонкою межею між реальністю й вимислом, а «божевілля» й зачаровувало її, і викликало ворожість. Слово «божевілля» вікторіанці використали для опису всіх видів нестабільності психіки, а саме божевілля часто вважалося спадкоємним.

Усі ці захопливі теми наявні в «Будинку краси» разом із більш щасливим, але менш цікавим сюжетом з дослідженням добре відомого, але дивного місця, наразі «дивно прекрасного будинку». Незважаючи на ці вади стилю й екстравагантну обробку (тут наявне все: і смерть, і марення, і божевілля, і музика, навіть черниця в чорному), «Будинок краси» – це захопливе оповідання, добре побудоване, воно дає переконливу картину того, якою тендітною й чіпкою може бути примара. Із самого початку Агата продемонструвала два моменти, характерні для її творчості: вона була чудовим оповідачем і могла тримати читачів у полоні своїх фантазій.

http://www.lady-agata.narod.ru/