Х/ф «Кольє для Снігової Баби»

Телеканал СТБ

На гірськолижному курорті в Карпатах зустрічаються двоє молодих людей: Кирило – прихильник вільних стосунків, який абсолютно не вірить у кохання, і Катя, яку зрадила кохана людина, і тепер вона сподівається влаштувати особисте життя.
Дивіться Х/ф «Кольє для Снігової Баби» у неділю, 23 грудня, о 20:00 на СТБ.


Головну роль у фільмі зіграла російська актриса Ольга Будина. Народивши три роки тому сина, вона вважає головною справою материнство.

– Олю, до народження сина ви багато знімалися, потім зникли. Тепер почали працювати, бо скучили за професією чи з необхідності заробляти?
– Якби не обставини, я б не почала працювати через три роки після пологів.
– Життя змусило вас заробляти? Ви – сильна жінка?
– Сильна, але й слабка, коли цього хочу. У Росії більшість жінок сильні, але вони забувають про свою слабкість. Слід дозволяти собі розслаблюватися.
– Як розслаблюєтеся ви?
– У мене росте чоловік. Я розслаблююся завдяки йому. Коли він сам, без моєї допомоги, щось робить, просто кидає фантик в урну, я радію! Ми ходимо у фітнес-клуб: він – на дитячі заняття, я – на йогу й у басейн.

– Ви – проти няньок. З господарством теж управляєтеся самі?
– Ні. Мені допомагає жінка.
– Хлопчикові потрібно, щоб його виховував чоловік. Якщо батька немає, що робити мамі?
– Якщо немає тата, у мами мають бути друзі-чоловіки. Друзі, а не коханці, це інше. Треба водити дитину в чоловічі компанії, до дідуся, брата, вибирати мультики про мужніх людей. Я усвідомлюю проблему й намагаюся її вирішувати.

– У вас вистачає часу на спілкування із сином?
– На жаль, я, як і багато жінок, змушена бути годувальницею сім'ї. Але з Наумом я проводжу достатньо часу, щоб не лише спостерігати за тим, як він розвивається, а й брати участь у цьому. Важливо під час спілкування з дитиною не думати про роботу, а займатися тільки нею, робити те, що вона просить. Мій син, скажімо, постійно просить грати в машинки. Ще ми малюємо, стрибаємо, танцюємо. І увесь цей час (година, півтори) я навіть до телефону не підходжу. Зате потім можу сказати: «Синку, тепер іду працювати».
– А Наум уже розуміє, що його мама – актриса?
– Дитині не слід знати, що в його мами є ще якесь незрозуміле йому життя. Можливо, якби я торгувала пиріжками, то змогла б пояснити Науму, у чому полягає моя робота й що мені за це платять грошики, на які ми купуємо машинки. Та пояснювати синові, що мені платять за те, як вправно я обманюю глядача – це просто зводити його з розуму. Поки Наум не розуміє, що таке акторство, і не бачив жодного мого фільму.
– Припустимо, ви зустрічаєте чоловіка, з яким хотіли б жити, а Наум його не приймає.
– Я виберу інтереси сина.

– У вас є свій метод виховання?
– Я не сварюсь на сина. Учу на прикладах. Вигадую історії про малят, які, скажімо, не помили руки перед їжею й занедужали. Потім почали мити й одужали. Це діє.
– На свята кудись поїдете?
– Ні. Нам ще не набридло нове місце, і ми влаштуємо свято вдома. Уперше до нас прийде Дід Мороз. Взагалі мене стомлює обов’язалівка відзначати Новий рік. У нас немає телевізора, ми не піднімаємо келихи під бій курантів. Хоча передноворічна метушня тішить: у магазинах – ялинки, іграшки.


– Ви якось назвали себе песимісткою. Це відповідає вашому нинішньому настрою?
– Ні, тепер я оптиміст, бо сьогодні я щаслива.
http://budina.info/