«Слідство вели з Леонідом Каневським… Гра на мільйон»

Телеканал СТБ

Вона вибрала собі незвичайну професію й грала тільки з великими ставками. Катала в спідниці – унікальне явище в радянському кримінальному світі. Чи причетна єдина в СРСР жінка – картковий шулер до таємничої смерті конструктора секретної зброї?
Азартна погоня за загадковим міністром гральної промисловості СРСР – у наступній серії документального циклу «Слідство вели з Леонідом Канівським» у четвер, 20 грудня, о 20:25 на СТБ.


Підроблена фортуна

Навряд чи варто комусь пояснювати, наскільки спрощує завдання виграти, коли знаєш карти суперника, що досягалося за рахунок позначок на картах. Шулери вважалися досить небезпечними злочинцями, а із накраплянням карт боролися різними способами. Спочатку карти робили білими й глянсовими, але шулери пристосувалися позначати карти, просто капаючи на них водою, роблячи позначку, помітну на блискучій поверхні тільки на певній відстані й під певним кутом. Тоді карти почали робити строкатими, однак шахраї вдосконалили свою техніку, перейшовши на рельєфні позначки.

Відомі випадки, коли за допомогою краплених колод розорялися цілі міста. Знаменитий іспанський шулер XIX століття Б’янко, скупивши кілька тисяч колод карт і зробивши на них позначки, перепродав їх у гральні заклади Гавани, а потім з'явився в столицю Куби стригти купони. Не рідкістю були такі витівки й у Росії: у повітове місто приїжджав «купець», зупинявся на постоялому дворі й, не заплативши, через кілька днів зникав. Хазяїн трактиру, певна річ, обшукував кімнату, та знаходив там єдиний «купецький» товар – величезну кількість карт. Карти продавали в місцеві гральні заклади, а через деякий час їхніх клієнтів обчищала банда шулерів.
Накрапляння – не єдиний спосіб шулерства, дізнатися, які карти в суперника можна було завдяки дзеркальцю, замаскованому в табакерці, або просто за допомогою води, розлитої на столі. Іноді шулери залучали навідників, які різними способами дізнавалися, які карти в суперника. Відомі варіанти спостереження через сильну оптику із сусіднього будинку. Але, мабуть, найвеселішим способом був «музичний». Навідником був скрипаль, який, вільно переміщаючись зі скрипкою гральним закладом, міг підгледіти й за допомогою певних музичних сигналів повідомити шулерам інформацію про карти суперників.

Винаходили як ручні, так і механічні способи ошукування довірливих гравців. Так, за бажанням відомого шулера із Сан-Франциско Келлінджера на прізвисько Щасливий Голландець потрібні карти з'являлися й зникали з рук у рукав і навпаки завдяки вигаданому ним хитромудрому пристрою. Іноді картярські «щасливчики» користуються винятково власною головою. Так звані лічильники при грі в блек-джек можуть тримати в пам'яті 352 карти, запам'ятовуючи, які вийшли й які залишилися в грі. Сучасні казино залишають за собою право виганяти й надалі не пускати таких клієнтів, хоча ті й не порушують ніяких законів.
http://1k.com.ua/