«Пуаро Агати Крісті. Зло під сонцем»

Телеканал СТБ

Після того, як Пуаро знепритомнів на очах свого «суперника» Джеппа, він потрапив до лікарні, де в нього виявили проблеми з вагою. Аби це не спричинило подальших проблем із серцем, лікарі рекомендували йому відпочинок на морському березі, і от він у компанії друга Гастінгса їде в санаторій на модний середземноморський курорт. «Острів Берг» у Дейвоні, що славиться найкращою погодою в Британії! Пісок, ласкаве сонце, приємні співрозмовники… Що ще треба, щоб відновити сили й добре провести час?

Однак плани на відпочинок і повне розслаблення зриваються. Прославленому сищикові спокій тільки сниться. На віддаленому пляжі знайшли тіло задушеної місцевої спокусниці Арлен Маршалл. Докази, знайдені на місці злочину, вказують на абсолютно різних людей або взагалі ведуть у нікуди.

Як завжди, Пуаро працює з кількома підозрюваними – це міс Редферн, чий чоловік фліртував з Арленою, і ще кілька людей, яким було що ділити з убитою на світському фронті. А тут ще майор Беррі, котрий відпочиває у тім самім санаторії, натякає, що це небезпечне місце, але не пояснює, в чому річ.

У такій ситуації будь-хто опустив би руки, але не Еркюль Пуаро. Відважний бельгієць готовий боротися зі злом і під сонцем, і під місяцем, і будь-де…

Дивіться «Пуаро Агати Крісті. Зло під сонцем» у четвер, 20 грудня, о 14:30 на СТБ.


Девід Суше

Щоразу, одержуючи нову роль, актор Девід Суше починає з того, що бере аркуш паперу, ділить його навпіл і в правій половині пише всі свої схожі з майбутнім героєм риси, а в лівій – усі відмінності. А потім починається "глибоке занурення".

Над роллю Еркюля Пуаро Суше працював із задоволенням: актор уважає, що зі знаменитим сищиком його поєднують не лише зріст, колір очей і педантизм, а й те, що вони – дуже розумні…

1985 року славетний англійський актор сер Пітер Устинов укотре зіграв великого сищика Еркюля Пуаро. Було це в телефільмі "Тринадцятеро людей за вечерею". Устинову довго не могли підібрати гідного партнера на роль вічного "антагоніста" Пуаро – інспектора Джеппа. Зрештою вибір пав на відомого в британських театральних колах характерного актора Девіда Суше. Тоді ніхто й уявити не міг, що вже через десять років цей самий Суше чи не перевершить сера Пітера, створивши власний – чудовий – образ Пуаро.

Девід Суше народився 1946 року в Лондоні. Мама його була акторкою, не занадто, втім, відомою. Натомість батько був досить відомим лікарем, одним із найшанованіших і найуспішніших у місті гінекологів. І вважав найкращим майбутнім для синів Девіда й Джона саме медицину. Чи хоча б науку.

Однак матусин приклад виявився заразливішим. Уже в п'ять років Девід дебютував в аматорському театрі в постановці "Аліси в Задзеркаллі". Хлопчик, щоправда, намагався не засмучувати тата, і навіть деякий час був упевнений, що поступить у медичний коледж. Але до старших класів уже й татові стало очевидно, що Давид геть безнадійний у фізиці й хімії.

До речі, Джон Суше теж не виправдав батьківських очікувань, сьогодні він – дуже популярний ведучий теленовин. Ну а Девід у 17 років опинився якось із матір'ю за лаштунками Національного молодіжного театру. І зрозумів, що виходити звідти рішуче не бажає!.. Потім, щоправда, таки вийшов, але винятково для того, щоб поступити до Лондонської академії музичних і драматичних мистецтв.

Після її закінчення Девіда Суше взяли на роботу в театр у Честері, але вже перші його ролі привернули увагу публіки, критики й – що особливо важливо – телебачення та радіо (глибокий гарний голос – вагома частина акторського багажу Суше). Незабаром його запросили на перші знімання, потім на другі, потім на радіопостановку, а тоді він благополучно повернувся до Лондона у статусі талановитого молодого актора.

Однак кінозіркою Суше таки не став. Головно через свій триб життя. Батько прищепив Девідові глибоку релігійність. Суше й сьогодні хоча б раз на тиждень ходить до церкви. Тож стиль кінозірки з романами й скандалами був ніяк не для нього.

Та й стиль роботи Суше, мабуть, занадто серйозний для промислового кіновиробництва. Одержуючи нову роль, він щоразу починає з того, що бере аркуш паперу, ділить його навпіл і в правій половині пише всі свої схожі з майбутнім героєм риси, а в лівій – усі відмінності. Колеги Девіда часто жартують з цих його "списків", однак актор не відходить від правила от уже не один десяток років. Потім починається "глибоке занурення". Так, погодившись на роль Пуаро, Суше чи не на півроку пропав у бібліотеках. Він вивчав історію Бельгії, щоб у найменших деталях знати, в якому середовищі ріс його герой, що могло вплинути на нього в дитинстві. А потім найняв педагога й почав… старанно перекручувати свою англійську мову, домагаючись легкого й елегантного акценту, який мав бути в уродженця Бельгії.

А нещодавно актор і взагалі об'їздив пів Європи, щоб увійти в новий образ. Торік у грудні Суше дебютував на Бродвеї в знаменитому мюзиклі "Амадеус" у ролі Сальєрі. Прем'єрі передувало тривале "творче відрядження". Спершу Девід Суше вирушив до маленького італійського містечка Леньяго, де свого часу народився Сальєрі, а звідти дістався до Відня, повторюючи шлях, яким колись пройшов його герой, вирушаючи на пошуки слави. І все заради того, щоб його Сальєрі був не картонним лиходієм-заздрісником, а живою людиною.

Вистава, кажуть, іде на Бродвеї успішно. Але й американська публіка знає Суше насамперед як Еркюля Пуаро. Тож актор не заперечує: "Мабуть, у тім списку, що я складав, уперше готуючись до ролі Пуаро, у нього й у мене виявилося дуже багато спільних рис, – посміхається Девід. – Наприклад, у нас однаковий ріст і колір очей. Ще я теж розумний, хоча й не такий, як він. До того ж ми обоє – жахливі педанти".

Під останнім твердженням цілком можуть підписатися дружина актора та двоє його синів. Прибирання в їхньому заміському будинку під Бірмінгемом – другий за важливістю сімейний ритуал після походу до церкви. При цьому глава сім'ї неодмінно вимагає, щоб всі речі були розставлені й розкладені симетрично одна одній, створюючи закінчену композицію. "Я розумію, що це може бути нестерпно для навколишніх, та нічого не можу вдіяти, – розводить руками Суше. – Якщо на столі лежать дві книжки, вони мусять лежати симетрично!.. Хоча, знаєте, я не такий вибагливий, як Пуаро. Скажімо, коли в нас на сніданок варені яйця, я не вимагаю, щоб вони неодмінно були однакової величини".

http://darina.kiev.ua/