PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Навколо світу» з Михайлом Кожуховим | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Навколо світу» з Михайлом Кожуховим

Телеканал СТБ

Михайло Кожухов подорожує Бразилією. Він вирушає в плавання нічною Амазонкою в пошуках крокодилів. А в Ріо-де-Жанейро відвідує шураскарію – місцевий м'ясний ресторан, де подають найрізноманітнішу "дичину".
Ще ми побуваємо на святі Навруз в Азербайджані й довідаємося більше про бойові мистецтва острова Тайвань.
Навруз – це східний Новий рік, свято приходу весни, пишне й радісне. Ведучий стрибає разом із азербайджанськими хлопцями через багаття, іде в гості, де дізнається, що слід і чого не слід робити під час Навруза. Виявляється, приміром, що серед багатьох невідомих нам звичаїв затесався й один цілком знайомий і теж пов'язаний із весняним святом. Неодмінний атрибут святкового столу – крашанки.
Не можна сказати, що, вивчаючи бойові мистецтва острова Тайвань, відразу можна стати непереможним воїном, однак ми таки дізнаємося багато нового про бойові добровольчі загони Тайваню, що існують віддавна й колись відігравали неабияку роль в обороні острова.
Дивіться «Навколо світу» з Михайлом Кожуховим у п'ятницю, 14 грудня, о 17:00 на СТБ.


Бразилія. Карнавал!

Кінець лютого в католицьких країнах – час карнавалу… Найвідомішими й найяскравішими карнавалами у світі вважаються венеціанський і бразильський. Та якщо у Венеції головна прикмета такого свята – маска, що зрівнює між собою людей різних звань і станів, то учасників бразильської феєрії поєднують невтримні веселощі, що не залишають місця умовностям. Власне карнавал – це ні що інше, як масляна, низка святкових днів напередодні Великого поста. Саме це слово походить від латинського вислову "карне валу" – тобто "прощавай, м'ясо".
Карнавал у сучасній Бразилії – це своєрідна боротьба: тут змагаються школи національного танцю самби, що поєднують мешканців одного району або невеликого міста. Оформлення платформи й костюми танцюристів у кожної школи самби свої, причому до самого карнавалу все це тримається в найсуворішій таємниці. Головного художника школи називають "карнавалеску"… Сюжетну основу свого карнавального шоу школи щороку міняють. Це може бути історична подія, подвиг легендарного героя, чи взагалі щось несподіване!

Убрання, в яких виступають танцюристи, мають блищати й переливатися – після карнавалу з вулиць Ріо-де-Жанейро забирають кілька тонн мішури, що обсипалася з костюмів. Карнавальні костюми – це не реквізит з театральної костюмерної, котрий довгі роки припадає пилом на вішалках і поновлюється до чергової вистави. Їх радше можна порівняти з весільною сукнею – шиються індивідуально для кожної дівчини й надіваються раз у житті.
Щоб гідно виступити на самбодромі, танцюристам доводиться довго практикуватися… Втім, роблять вони це з неабияким задоволенням. Тим паче що головне місце репетицій – набережна, що простягнулася уздовж пляжу Копакабана, наймальовничішого та найвідомішого в Ріо. На танцюристах немає пишного вбрання – адже вони, так би мовити, одноразові й надіваються тільки в день проходження самбодромом… Однак самба від цього не стає менш запальною. Репетиції проходять по буднях, після кінця робочого дня й тривають до ночі… Перешкодити їм не може ніщо, навіть дощ, якщо це, звісно, не тропічна злива. Репетиції починаються задовго до карнавалу – власне, майже відразу після закінчення попереднього. І хоча танцювати самбу бразильці вміють із дитинства, не осоромитися на очах вимогливої публіки дівчатам буде нелегко.

Одна з головних особливостей карнавалу в Ріо-де-Жанейро, що відрізняють його від карнавалів в інших бразильських містах, полягає в тім, що в ньому свято й змагання певною мірою розділені. Святкова хода, пройшовши вулицями, заходить до споруди, що нагадує стадіон. Вона називається самбодромом і призначена спеціально для змагань шкіл самби – нічого подібного немає ніде, крім Ріо. Трибуни заповнюють 70 000 глядачів. А на арену, що за площею дорівнює кільком футбольним полям, вийдуть головні герої свята. Журі розташовується теж тут, на трибуні. Його завдання – вибрати найкращу в місті школу. І хоча матеріального зиску переможці не мають, престиж змагання настільки високий, що склад журі до останнього моменту тримається в найсуворішій таємниці.
http://www.vokrugsveta.ru/