«Наша АББА»

Телеканал СТБ

Уважається, що "застій" почався в нашій країні 1972 року, коли були забуті всі обіцянки 60-х. Одного разу вранці люди прокинулися й виявили, що наче через чийсь недогляд усі міста, усі вулиці, усі двори були пофарбовані в сіре. Яскраві барви минулого десятиліття обпали, немов осіннє листя з дерев. Та як ще задовго до цього випадку казав бравий солдат Швейк: "Не буває так, щоб ніяк не було".

Справді, того самого року, коли Радянський Союз ускочив у болото "застою", у сусідній маленькій Швеції народилася група "АББА". Яскраві, мелодійні, повні життя пісні шведського квартету пробили зяючі проломи в тумані "застою". Ці пісні любили всі, від колгоспних пастухів до членів Політбюро. Саме "АББА" стала символом життя в СРСР в 70-і роки. Можна сміливо сказати, що "АББА" стала народною групою…

Однак найдивніше в тім, що шведський квартет розпався 1982 року разом зі смертю "творців застою" М.Сусловим і Л.Брежнєвим. Чи не містика це?..

Дивіться програму «Наша АББА» у вівторок, 11 грудня, об 11:50 на СТБ.


Агнета й Фрида: для тих, хто цікавиться!

Ця стаття – переклад з весняного номера фінського популярного журналу Suosikki ("Улюблений") 1977 року.

Агнета

Я люблю:

– Мою дочку та Бьорна.
– Наш літній острівець Віттсе. Там у нас є можливість проводити час усім разом після, приміром, виснажливого турне, можливість усвідомити, що цей світ, зрештою, не найгірше місце.
– Моторні човни.
– Музику Елтона Джона – світ сучасної музики має бути вдячним цій людині.
– Традиції. Чудово, що Швеція – монархія.
– Середину літа у Швеції. На жаль, стільки прекрасних моментів довелося спостерігати через вікно автобуса, коли ми подорожували з місця на місце. Та колись настане час…
– Огаста Стриндберга. Попри той факт, що він був таким жінконенависником, як я чула!
– Вечері при свічках, коли можна довго сидіти за столом і добре попоїсти.
– Хутро (намагаюся не думати про його походження).
– Лінь у певних межах.

Я ненавиджу:

– Алігаторів. Я їх бачила під час турне Австралією, і я нічого не можу із собою вдіяти: мене трусить від самого їхнього виду, навіть якщо вони в зоопарку.
– Немиті тарілки.
– Гри в сніжки, хоча я непогано кидала сніжки в дитинстві. Билася теж добре.
– Розладжене піаніно.
– Набріолінене волосся. У Бьорна таке теж було, на щастю, задовго до того, як ми познайомилися
– Коли люди спізнюються, хоча, мушу визнати, я сама щодо цього не кращий приклад. І протилежне цьому – очікування. Нудно.
– П'яних чоловіків і жінок. Я маю на увазі тих, хто розповідає всоте одну й ту саму історію, хоча їх ніхто про це не просить.
– Віруси та бактерії. З ними неможливо справитися.
– Забруднені пляжі.
– Думку про те, що АВВА колись розпадеться.

Фрида

Я люблю:

– Клавішника АВВА. Гадаю, він чудово грає.
– Парфуми. Нічого не можу із цим вдіяти, і хоча Бенні це дещо дратує, я стала колекціонером.
– Доглянуті сади. Я маю на увазі такі, як у Версалі або в літній резиденції нашого короля. Вони наче нереальні, але водночас такі романтичні.
– Добре організовані, відрепетирувані концерти, такі, як в Елтона Джона, Рода Стюарта й, сподіваюся, наші. І байдуже, де ти: у залі чи на сцені, головне – бути частиною цього.
– Сандвічі з перцем.
– Відеомагнітофони. Я можу зараз дивитися улюблені фільми вдома, коли захочу.
– Літній захід сонця.
– Старі англійські шкіряні меблі.
– Брайтон. Гадаю, не варто пояснювати, чому я люблю це місто.

Я ненавиджу:

– Рано прокидатися. Надто під час турне, коли уникнути цього неможливо, і ніякі вибачення не приймаються.
– Злісні статті. Ті, в яких автор навіть не намагається сказати щось позитивне про твій виступ. Таку критику ми чули від англійських оглядачів на початку нашої кар'єри.
– Нечесних людей.
– Товсті сардельки. Ніколи їх не їм.
– Комарів. Я не розумію, чому вони всі оселилися в Лапландії й Швеції.
– Вести машину вночі, у жовтні, у дощ.
– Бої биків. Я не розумію, чому бики мають помирати тільки для того, щоб люди змогли повеселитися.
– Шведську владу. Її методи останнім часом стали занадто насильницькими.
– Панк-рок. Але ця тільки моя скромна думка!
– Іді Амін.

http://www.abbanet.ru/