«Російські сенсації. У ліжку з КДБ»

Телеканал СТБ

Як знаменитих артистів примушували шпигувати в ліжку. Інтимний спецназ – підрозділ «Ластівка»… І нічні метелики особливого призначення. Як Совєти спокусили дружину прем'єр-міністра Норвегії… Хто з наших агентів потрапив на любовний гачок ЦРУ. І смертельна помста колишнім секс-агентам.

Дивіться «Російські сенсації. У ліжку з КДБ» у неділю, 2 грудня, о 22:10 на СТБ.

Чи знаєте ви, що …

Верна Герхардсен, дружина прем'єр-міністра Норвегії, була активною діячкою норвезького робітничого руху, одним із керівників молодіжної організації Норвезької робітничої партії «Фрамфюлькинген» (AUF). Вона неабияк цікавилася всім, що відбувалося в СРСР, симпатизувала радянським людям, активно підтримувала зв'язки із представниками сусідньої держави, намагалася сприяти поліпшенню відносин з Москвою, виступала за розвиток норвезько-радянських контактів. Однак не соромилася при цьому й критикувати деякі аспекти тодішнього життя в нашій, насамперед брак справжньої демократії.

За характером пані Герхардсен була жінкою досить вольовою, сильною, з незалежним характером. Уроджене почуття власного гідності й самостійність незмінно викликали глибоку повага в усіх, хто її знав. Два дуже цікавих приклади. Під час аудієнції в британської королеви Верна відмовилася зробити установлений етикетом кніксен. А коли перебувала в Москві, супроводжуючи чоловіка, що приїхав у СРСР із офіційним візитом, не прийняла у подарунок від Хрущова розкішний палантин із соболів. Ейнар Герхардсен прислухався до думки дружини, радився з нею й загалом, можна сказати, перебував під її впливом.

Не дивно, що погляди та становище Верни, потенційні можливості як дружини глави уряду привернули до неї увагу КДБ.

1954 року була організована поїздка до Радянського Союзу делегації AUF, вони зокрема відвідали й столицю Вірменії (не відповідають дійсності твердження, що перебування Верни в Єревані було організовано не за молодіжною лінією 1954 року, а влаштовано КДБ під час перебування її чоловіка в СРСР 1955-го). У складі радянської групи супроводу виявився молодий симпатичний капітан держбезпеки Євгеній Бєляков, що одразу почав виявляти особливу увагу пані Герхардсен, проти чого вона не заперечувала (Верні тоді було 42 роки, вона була молодшою за свого чоловіка на 15 років, Бєлякову – менше 30).

Нові знайомі багато часу проводили разом. І однієї чудової ночі, якщо вірити домислам, опинилися в одному ліжку номера готелю «Інтурист» (нині – «Єреван»), що повністю контролювалася КДБ. Приміщення заздалегідь було підготовлено чекістами, обладнано прихованою фотокамерою й мікрофонами…

Герхардсен цілком довіряв своїй дружині, не заперечував проти її контактів із офіцером радянської розвідки (тим паче Бєляков стверджував, що близький до Хрущова), однак таки вирішив покласти край образливій для Верни та його самого ситуації. Під час сніданку в радянському посольстві, що посол Грибанов улаштував для Андерсена, помічник прем'єра, вибачившись, сказав, що хотів би переговорити з послом сам на сам. Вони вийшли в сусідню кімнату (посол трохи розмовляв німецькою), й Андерсен передав прохання Герхардсена, щоб Бєляков покинув Осло.

Через кілька днів Євгенія відкликали до Москви, після повернення він і далі служив у підрозділі розвідки, що не мав стосунку до Скандинавії… Операція «Ластівка» зірвалася – об'єкт виявився не підходящим.

Після історії з Бєляковим Верна й далі активно займалася політичною діяльністю. 1966 року її обрали членом правління міської ради Осло. Померла вона 1970 року від важкої хвороби – раку. Ейнар Герхардсен пережив дружину на 17 років.

За матеріалами Юрія Дерябина, www.krivoyrog.com