Андрій Руденський: «Люблю талановиті ролі»

Телеканал СТБ

Серед робіт відомого російського актора Андрія Руденського – ролі різного плану й характеру. "Позитивний герой чи негативний для мене байдуже", – зізнається Андрій. "Головне, щоб роль талановитою була". Сьогодні актор, відомий за своїми роботами в "Житті Клима Самгіна", "Зупинці на вимогу" та іншими фільмами, знімається в новому проекті кінокомпанії FILM.UA – "Під знаком Діви" (на фото – кадр із майбутнього фільму). А 7 жовтня о 20:00 на СТБ відбудеться прем'єра ще одного фільму FILM.UA з Андрієм Руденським у головній ролі – "Вітчим".

– Андрію, до того, як стати актором, ви закінчили металургійний, училися на архітектора. Ці дві професії стали в нагоді у житті?

– Металургія абсолютно ні. Я був молодий, дурний, і не знав, чого хочу. Але закінчив із червоним дипломом, а це давало мені право не відпрацьовувати два роки на виробництві, а поступати при бажанні далі. І таке бажання було, оскільки я вже усвідомлював, що не хочу бути металургом – культура, гуманітарні науки виявилися мені ближчими. А вибрав я архітектурний інститут. І відразу поступив туди, хоча раніше ніколи не малював. Хіба що на уроках малювання в школі. А далі вже театральна студія при Палаці молоді у Свердловську. Там у мене й народилося бажання стати актором.

– Тобто – з архітектури й зародилася пристрасть до акторства?

– Так, і я анітрошки не шкодую про те, що доля завела в архітектурний. Здобуті там знання – корисний багаж для будь-якої цивілізованої людини. Історія мистецтва, імена та твори великих художників, розвиток цивілізації… Тому я абсолютно не шкодую про те, що здобув цю освіту.

– У дитинстві ж Андрій Руденський мріяв стати…

– Багато ким мріяв. Однак це звичайний, банальний перелік радянської дитини. І лікар, і вчитель… Ніколи, здається, не хотів бути космонавтом і вояком. Оскільки в мене батько був військовим, і я й без того в дитинстві "наслужився" у військових частинах.

– А ще, здається, ви бавилися шиттям…

– Ну, бавився я шиттям у студентські роки. Магазини були порожніми, вся країна ходила однакова, а хотілося якось виділятися. Тому я й шив. Та тільки якщо справа йшла на лад і не забирала в мене більше години. А якщо більше – не витримував і кидав.

– Де ж ви навчилися шити?

– Це, мабуть, дар. У мене бабуся шила, і сестра її працювала в ательє. Та й сам щось кумекав. Все ж таки архітектура, технології… Адже це теж пов'язане з дизайном.

– А чому віддаєте перевагу у вільний час?

– Гарній літературі. Я шанувальник сучасної зарубіжної літератури. Інтелектуальної й психологічної. Також – гарна музика. Люблю ще, коли в мене розпускаються орхідеї.

– А чи багато цього дозвілля – для відпочинку, особистого життя?

– По-різному буває, така професія. Зараз, наприклад, часу вільного немає взагалі. До середини жовтня жодного вихідного не передбачається. Але буває й навпаки – сидиш, і думаєш – усі забули, нікому не потрібен. Але тоді ти займаєшся собою, наводиш лад у своєму внутрішньому світі. І водночас намагаєшся позбутися страхів і сумнівів, говориш собі, що все буде гаразд, завтра зателефонують. А телефонують, можливо, не завтра чи післязавтра, однак телефонують. Зазвичай це так, оскільки професія дуже хитка.

– Клим Самгін – з "Життя Клима Самгіна" – дотепер Ваша улюблена роль?

– Вона моя перша, тому, напевно, й улюблена.

– Які ролі вам як акторові ближчі – ті, де потрібно грати свою протилежність, чи навпаки – схожого за якимись рисами персонажа?

– Я люблю талановиті ролі. А схожі вони на мене, не схожі, позитивний герой чи негативний для мене геть байдуже. Головне, щоб роль талановитою була.

– А який ваш герой у фільмі "Під знаком Діви"?

– Позитивний. Гарний, закоханий, він мучиться, страждає…

– Чим вам сподобалася ця роль?

– Знаєте, завжди є кілька фраз або кілька сцен, за якими можна сказати, чи можна зіграти цю роль. Буває, читаєш сценарій або книжку, і розумієш – от цю фразу, цю сцену я хочу зіграти. Тут теж є такі фрази, кілька сцен, котрі мені особливо цікаві. Тому я погодився.

– А чим приваблює персонаж "Ідіота" Достоєвського – князь Мишкін? Адже Ви неодноразово казали про те, що це особливий персонаж…

– Чим приваблює… Я читав роман, робив інсценівки, зокрема й англійською мовою – возив у Нью-Йорк, намагався знайти режисерів, операторів, щоб зняли фільм… Не знаю, мені здається, я відчуваю цього персонажа, розумію менталітет князя Мишкіна, кожну його фразу. Але мені його навряд чи вдасться зіграти, оскільки я вийшов з віку.

– Чи можна вважати, що Достоєвський – ваш улюблений письменник?

– Безперечно, Достоєвський – великий письменник. Але не може бути одного улюбленого автора. Я не розумію визначень на кшталт улюблений письменник, улюблений художник або композитор. Є твори, книжки, приміром, які тобі близькі. Певна річ, коли читаєш Достоєвського, особливо як актор, то кожна фраза така, що хочеться її грати. Адже відштовхуєшся від тексту. Слово усередині може вібрувати, а може й не вібрувати. Але коли ти знаєш, як можеш оце й це сказати – хапаєшся за роль.

– Які ваші відносини з театром зараз?

– На цей момент ніяких. Я вільний художник.

– Є щось у планах на цьому поприщі?

– Усе залежить від матеріалу, режисера, безлічі інших чинників. Якщо запропонують гарну цікаву роль, то, певна річ, погоджуся. Однак все залежить від цих складових однієї мозаїки.

– Зараз осінь, гарний день оксамитового сезону. А яка пора року внутрішньо Вам ближча?

– Ну, холод – не мій стан. Я люблю весну, коли все починає розпускатися, розцвітає. І ранню осінь – теплу й "мистецькі" гарну.

www.film.ua/