«Батьків до школи!!!». Частина друга

Телеканал СТБ

Женя Нестеренко, Редактор-журналіст інтернет-проекту телекомпанії СТБ www.stb.ua:
«Із цим запитанням одразу ж пригадується найпрекрасніша пора, яка в мене була – це шкільні роки. Боже, хоч що ми там творили: покурити в туалеті й потрапити просто в «лабети» директриси – це було звичним для нас удень, підсипати комусь пургену (здебільшого це були ті, хто перед нами завинив, або викладач, який поставив оцінки, що не влаштовували нас) і спостерігати, як бідолаха мучиться, було для нас цікавим тільки перші півріччя… Був якось випадок, після якого вчителям удалося втихомирити наш клас на цілий місяць… Трошки розповім про наш клас, щоб можна було збагнути, про що йдеться… Отже… 30 «безбашенних» і невгамовних учнів, неконтрольовані хлопчики й точно такі самі дівчата…
Якось, зібравшись після уроків, ми розмірковували над тим, як нам зірвати контрольну, до якої, певна річ, всі були не готові. Думали, думали й придумали… Наступного дня, коли вже мав розпочатись урок, один із наших однокласників прикинувся п'яним, коротше кажучи, весь «удар» усієї вчительської взяв на себе. Оскільки вчителі не дурні й можуть жартувати не гірше за нас, вони вирішили зробити хід конем, тобто директрисою… Тоді як наш друг всіма можливими силами рятував нас від контрольної, ми грали в карти, хтось робив свої справи, але аж ніяк не готувався до контрольної. У цей час абсолютно несподівано залітає наша обожнювана директриса, мокра від голови до ніг, і при цьому з порваною сукнею… Виявляється, наш друг від безнадії облив її водою з вази, коли вона зібралася йти до нас у кабінет і проводити контрольну сама, бо вчителька це робити відмовилася. А сукня в неї порвалася, бо вона посковзнулася на розлитій воді, упала й зачепилася за цвях, який стирчав у підлозі. При спробі нашого однокласника пояснити, що це сталося абсолютно випадково, вона дала йому ляпасу… Після цього маленького інциденту контрольні в нас були щодня й із кожного предмету. Як сказала наша високошановна директриса, це для того, щоб у вас не було часу капостити в школі. Вистачило нас ненадовго…»
Денис Карнаух, відеоредактор:
«Сталося це, напевно, у класі дев'ятому. З одним із однокласників були дуже гарні стосунки. Увесь час підтримували один одного, допомагали в усьому, виручали. Ми знали, що можемо покластися одне на одного. А манера спілкування й взаємин була таки жорстокими. Звичайні «підколи» були щодня. Але ми ще й билися часто, по-дружньому. При зустрічі можна було очікувати будь-чого: кидки, удари (ногами й руками), підніжки тощо. Якщо ми привіталися за руки, і ніхто з нас не полетів у стінку – щось у лісі здохло. І от… якось на перерві… перед уроком зарубіжної літератури нам укотре захотілося полупцювати одне одного. Вова (друг) не розрахував силу й кидком через стегно я влетів у стінку шафи, що мирно стояла неподалік нас. Скляні дверцята, які й так погано трималися, відвалилися й розбилися просто біля мене. А слідом за ними з жахливим шумом упала на парти й шафа. Книжки, та й увесь мотлох, що стояв (лежав) на поличках, опинилися на підлозі. І парти не підкачали. Одна за одною, наче доміно, попадали, чіпляючи за собою й стільці з рюкзаками. Словом, погром був пристойний до непристойності. І тут дзвінок на урок. Бачили б ви обличчя вчительки, що ввійшла в клас. 😀 Уже через 10 хвилин ми сиділи в кабінеті директриси й із розумними виразами обличчя розповідали їй, що шафа впала, ну, майже не з нашої вини. Цей урок був зірваний. А наступні вже нікого не цікавили. Весь клас дружно обговорював гарячу тему, розпитуючи нас про подробиці, не звертаючи уваги на вчителів».