PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Батьків до школи!!!» | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Батьків до школи!!!»

Телеканал СТБ

Вересень. Шкільна пора. «Як це було давно!» – скажете ви. А пам’ятаєте своє 1 вересня? Дівчатка з бантиками більше голови й хлопчаки з величезними букетами. Потім: перший дзвоник, перша вчителька, двійка, «Батьків до школи!». Кого ця фраза не змушувала здригнутися всім тілом, сховати щоденник, обрізати телефонні дроти й принести записку про те, що батьки, чесне піонерське, виїхали у відрядження на північний полюс і повернуться нескоро. Отут ми й вирішили «спіймати» наших колег з питанням про витівки, які вони коїли за спиною всемогутніх і всюдисущих учителів!

А розкажіть про свої витівки в школі!
Ірина Фонарьова, маркетолог:
«Було це в школі, класі десь у 8-ому. Урок російської мови. Ми казилися, писали одне одному записки, і коли зовсім набридло, я написала – відчепись, мовляв, тільки матюками. І саме цю записку перехопив учитель. Дотепер дивуюся такій невихованості – читати чужі листи недобре!! Тож коли викликали до школи батьків, я ніякої провини за собою не відчувала. Ну, прийшов батько, сказали йому, мовляв, ваша дочка пише всіляке паскудство. Він сказав, що поговорить зі мною, потім запитав у мене – що ти там писала? Кажу: «Це не їхня справа, не слід читати чужих листів!». Ну, каже: «Ти не пиши на уроках, бо он як виходить».
Ілля Семенов, маркетолог:
«У 4-ому класі завуч школи сказала, що мене ніколи не приймуть у піонери за те, що почула, як я голосно вилаявся на перерві. Потім мене довго шпетили на якихось лінійках, викликали на всілякі збори, ну, батьків до школи, певна річ. А в піонери таки прийняли, мабуть, не можна було, щоб учень 4-го класу – і не піонер! Тільки перед цим попросили навіщось перед усіма однокласниками попросити вибачення… На класних зборах стояв як бовдур біля дошки, вибачення всілякі бурмотав…»
Анонім:
«Була в мене в школі одна вчителька з біології, котру я страшенно боялася, бо «крутила лямур» з її сином, а вона своєю чергою сильно «любила» мене.
Бажання відвідувати її уроки не було, але й діставати за прогул не хотілося. От я й вирішила підбурити весь клас не піти на цю, нелюбиму мною, біологію. У класі я мала авторитет, та й запропонувала досить привабливу ідею – усі погодилися (щоправда, відмінників ще довелося умовляти, а декому й пригрозити))).
45 хвилин прогулу промайнули наче 5, і все кинулися на наступний урок. І от посередині уроку заходить директор школи, чим уводить весь клас у стан блідого шоку, і по черзі піднімає кожного, запитуючи причину прогулу. Смішно, однак усі дівчата відповіли, що мучилися болями в животі (через усім відому жіночу причину) і ходили додому за пігулкою, а хлопці ходили в травмпункт показувати свої побиті ноги після фізкультури.
Словом, не підготувалися ми з відповіддю))))
А на запитання директора й тієї самої вчительки, хто ж таки ініціатор, ніхто мене не видав, що було дуже приємно. От тільки мити дошку в кабінеті біології чомусь увесь час викликали мене (((

P.S.: 50% уроків біології були пропущені всім класом, певна річ, з моєї ініціативи. Тільки причини прогулів були обмірковані заздалегідь».
Підготувала Анастасія Громова