PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Ще про Юлію Висоцьку… | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Ще про Юлію Висоцьку…

Телеканал СТБ

Казка про Попелюшку — це про неї. Про актрису Юлію Висоцьку. Чом не сюжет для жалісливого дамського роману? Зустріч у ліфті зі знаменитим режисером Андрієм Кончаловським, літнім чоловіком, до того ж одруженим уже четвертим шлюбом, не передвіщала якихось тривалих стосунків. Однак це виявилося коханням з першого поцілунку. І щасливий фінал — двоє дітей, успішна спільна робота, затишний дім. Своїй сім'ї Юлія присвячує багато часу, і вона має що розповісти про секрети домашнього вогнища.

Російська кухня шкодить фігурі

Будь-яка господиня знає, що купувати продукти — справа відповідальна. Ви це комусь доручаєте чи робите самі?

Горіхи, фрукти, борошно тощо — це закуповується великими партіями тричі на місяць, і не мною. Коли ж потрібно знайти якусь особливу рибу — не довіряю нікому. І за хлібом, бува, сама заїжджаю: знаю, де можна купити гарний.

Щоденне приготування ви теж нікому не довіряєте?

Та ви що! У мене, як у кожної заклопотаної жінки, є помічниця (щодо кожної — статистика не підтверджує. — Авт.). До того ж зазвичай ми їмо досить просту їжу. Тільки на свята починається справді кулінарний марафон. До цього Нового року ми вдвох із помічницею трудилися день і ніч. Потім гуляли до восьмої ранку.

Якій кухню надаєте перевагу?

Головне — щоб було смачно. Обожнюю російську кухню, однак вона важкувата. А нині такий жіночий ідеал — слід бути худенькою, схожою на хлопчика. Не вважаю, що це добре, та як людині публічної професії доводиться відповідати. Віддаю перевагу легкій кухні — японській, в'єтнамській.

Якось ви казали, що в Росії немає традицій культури їжі. А як щодо згаданої вище російської кухні?

Якось сказала, що не їм борщ. І мене відразу затаврували як противницю російської кухні. А навіщо я готуватиму борщ, якщо мене ним загодували в дитячому саду?.. Ми пережили довгий період розквіту їдалень. Ніхто не заперечуватиме, що й удома меню в усіх радянських сім'ях було однаковим. У магазинах порожньо, тож з нічого потрібно було зробити щось. У пострадянські роки мало що змінилося: кухня залишилася вбогою та шкідливою. Потрібно робити все, щоб повернути традиції. І вчитися в іноземців.

Що б ще ви не готували?

Мабуть, макарони по-флотськи. Або млинчики з м'ясом: їх можна придбати в будь-якій пристойній кулінарії. Готувати потрібно те, чого не можна купити, що можу зробити тільки я.

Ви кілька років жили в Лос-Анджелесі. Багато говорять про те, що в американців жахливі звички в їжі: піца й газована вода. Насправді так?

Річ у тім, що Лос-Анджелес, як і Нью-Йорк, — це не Америка. Це місто, орієнтоване як на здоров'я, так і на красу. Там безліч барів здорової їжі, де вичавлюють навіть траву, пророслу пшеницю й п'ють такий сік. Тож це місто маніакально-здорового стилю життя, де завдяки клімату дійсно легко підтримувати себе у формі. Я прокидалася о восьмій ранку й мінімум дві години займалася спортом — теніс, кікбоксінг, біг. У нас для таких подвигів, надто взимку, потрібно велике зусилля волі.

А як вам лондонський стиль життя? Адже Ви й там два роки провели.

Мені він набагато більше імпонує. Немає гонитви за ідеалом, немає наївного відчуття, що якщо робитимеш усе за інструкцією, то в тебе все буде гаразд. На мій погляд, англійські чоловіки — дуже сексуальні й привабливі. Чого не можна сказати про жінок. Адже якщо чоловік зібраний, суворий, зі стриманим почуттям гумору — для мене в цьому є привабливість. А коли всі ці риси має пані — сильна стать лякається, віддає перевагу дівчатам легковажним, відкритим.

Ви себе можете назвати такою?

Я дуже розсудлива людина. На мій погляд, я в житті зробила дуже мало божевільних учинків. Можливо, у мого чоловіка інша думка.

Голодування подовжує життя

Сім'я ваша у плані їжі вимоглива?

Я б сказала, що тонко відчуває й розуміє. Якщо я втомилася, то ніхто не вимагає, щоб я створила обід із шести страв. Ми спокійно харчуємося рисом, гречкою. Інша річ — я ніколи не дозволю собі переварити чи недоварити гречку або рис подати без доповнення. Зазвичай ставлю на стіл дуже гарну маслинову олію, кришений мигдаль, кедрові горішки. Зелень удома — це неодмінно. Не дозволяю собі ставитися до їжі абияк. Адже ми — це те, що ми їмо, хоч як банально це звучить.

У який момент ви це зрозуміли?

Мене Андрій Сергійович навчив — не роблю із цього таємниці. Колись були студентські роки з усіма відповідними наслідками: вечірки, кілька днів без їжі, а потім бісквіта із кремом навернути… Усе почалося зі знаменитої історії, яку мій чоловік навіть у своїй книжці описав. Після побачення з ним я сказала, що піду та з’їм кусень торта. Він запитав: “Якого тортика? І скільки тортиків за тиждень ми з’їдаємо..” Тоді я й замислилася: “Напевно, щось із тортиками не гаразд”.
У мого чоловіка чудово виходить учити. Він багатьох людей підсадив на здоровий триб життя — не тільки мене. Багато хто їздить голодувати в ту саму клініку, куди він їздить уже кілька десятків років.

Ви теж голодували?

Поки що ні. Вагітність і стан після вагітності — не ліпший для цього час. Але неодмінно спробую: подовжує життя.

Ну а дієти напевно пробували?

Авжеж! Однак головне — не сидіти на дієті час від часу, а ввійти в стан, що не все можна їсти. Все не можна, а щось — зрідка можна. Тоді в людини не відбувається зрушення в голові: «Зараз я схудну, а потім як наїмся!» Обмеження в їжі мають бути стилем життя. Я дозволяю собі й випічку, і шоколад, і хліб з маслом — але іноді. Решта часу — багато спорту й мало їжі.

Дітей Андрій Сергійович теж налаштував на здоровий лад?

Поки Маша (п'ятирічна старша дочка. — Авт.) хоче завжди солодкого, жирного, шоколадного — усього того, що не можна. З Петриком — йому рік і три місяці — легше. Можна дати в руки сушку, і він буде задоволений.

Період дитячих ревнощів у вашій сім'ї вже позаду?

Як у маленьких тварин, у них є певне суперництво — зараз більше з боку Петрика. Маша пережила гідно цей період. Починаючи з того, що “у тебе немає нікого в животику — ти просто багато поїла” до “навіщо вам діти — у вас же вже є дитина”. Зараз вона Петрика просто обожнює.

Після пологів ви швидко оговталися, увійшли у звичне русло?

І після перших, і після других пологів у мене була ейфорія, яка триває й дотепер. Щоправда, коли Маші виповнився рік і вона перестала потребувати невпинної уваги, мені стало важкувато — не знала, чим себе зайняти. З Петриком інша ситуація: я й вагітної знімалася, і після пологів швидко ввійшла в робочий ритм.

Сімейні страви Кончаловських ви освоїли?

На жаль, Наталю Петрівну, що могла б мене навчити, я не застала. Тому намагаюся відтворити за легендою. Чоловік розуміється на кулінарії, і він навчив мене робити яєчню по-кончаловськи, салат олів'є із крабами, пиріжки з капустою.

Що з їжі сім'я особливо вітає?

Мабуть, усім подобається ризотто. Його можна дуже по-різному приготувати. Ще гречана каша із грибами і яйцем й качка з яблуками.

Зморщечки — акторці не завада

Вам, певна річ, поки зарано думати про пластичні операції. Однак скажіть: робитимете через енну кількість років?

Не так багато бачила вдалих пластичних операцій, щоб ставитися до цього з ентузіазмом. У Голлівуді зараз величезна проблема з актрисами, яким за 35: ні в кого немає живого обличчя, щоб грати характерні ролі. Ні чоло, ні губи не рухаються. На мій погляд, зморщечки жінку не псують, а виправляти слід лише серйозні дефекти.

Вас рідко можна побачити нафарбованою. Декоративною косметикою з принципових міркувань не користуєтеся?

Роблю макіяж тільки з професійною метою. Аж ніяк не вважаю, що це мені не потрібно, бо прекрасна й без косметики. Просто на мою думку здорова шкіра сама по собі досить приваблива.

Ви багато з Андрієм Сергійовичем працюєте. Більше немає пропозицій?

Не відмовляюся й із іншими режисерами працювати, коли є цікаві пропозиції. Але їх не так багато.

Типово жіноча розвага — шопінг — вас тішить?

Це справді для мене задоволення. Взагалі волію ходити по магазинах за кордоном — там все набагато компактніше розташовано. До того ж у Москві просто не встигаю.

Андрій Сергійович довіряє вам купувати якісь речі для нього — сорочки, краватки приміром?

Ми всі речі вибираємо разом: і йому, і мені. Він чекає на моє схвалення, і я теж. Якщо чоловікові здається, що вбрання мені не пасує, то наполягати й купувати його просто із принципу, що я можу наполягти на своєму, не буду.

Хто частіше йде назустріч у конфліктних ситуаціях у вашій родині? І хто, на вашу думку, має бути більшим дипломатом: чоловік чи жінка?

Усе залежить від ситуації, і ніхто нікому нічого не винен. Однак жінка може собі дозволити бути мудрішою та ширшою, оскільки за натурою своєю більш приземлена в гарному сенсі. Вона більш гнучка й може повернути ситуацію в потрібне їй русло. В її ж інтересах бути м'якшою та спокійнішою в складних ситуаціях.