Відпустка як урок на виживання

Телеканал СТБ

Тамара Бутко, керівник інтерактивних проектів:

«Слово «відпустка» викликає в мене найсуперечливіші почуття – від легкого приємного мандражу до глибокого суму (ах, коли ж це відбудеться!), бо справжня відпустка в мене був у серпні 2001 року. Я впевнена, що найяскравіший відпочинок – ще попереду.

2001-го події відбувалися в Карпатах – екстремальний похід на виживання на 7 діб із командою таких самих безголових людинок.

Пам'ять – дивна річ – залишила кілька яскравих слідів і майже ніякого негативу, хоча нарікати було на що.

Щоб бути стислою, опишу кілька яскравих відчуттів, спогадів.

Перше, що я зрозуміла – люди пізнаються в ситуації дикої природи та неймовірного навантаження (фізичного, психічного) якнайліпше. Усі вади й сильні риси – наявні.

Друге, у Карпатах – неймовірно гарна природа й дивні люди. Саме в цій пригоді ми потрапили в страшну буру. Довелося спускатися в село, де спочатку нас не хотіли пускати на нічліг – ще б пак, п'ятеро замучених молодих людей, у камуфляжах і з величезними рюкзаками. Якби не стара вдова-знахарка, ночувати довелося б під мостом над невеличкою річечкою, від якого до ранку залишилося саме поруччя. Найяскравіший спогад – ранок після бури. Мене розбудила господарка будинку, що ходила з іконою по кімнаті й читала молитву. Як виявилося, уночі від удару блискавки загинула її корова (трагічний факт для карпатського жителя). І для неї було не просто збігом надати притулок мандрівникам у «горобину ніч».

Попри наполегливе пропонування господарки поснідати, довелося відмовитися від ласощів у вигляді домашніх млинчиків із сиром і медом – це ж на виживання похід.

Третє, найважливіше: саме там, на висоті, не пам'ятаю якій, над рівнем моря прийшло відчуття «тотального щастя» – коли після 5 днів диких дощів з'являється сонце, ти розумієш, що щасливий.

Сподіваюся, подібне не повторюватиму. І далі мріятиму про найяскравішу відпустку».

Розмовляла Настасія Громова