PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Юлія Висоцька: гостей зустрічаємо біля каміна | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Юлія Висоцька: гостей зустрічаємо біля каміна

Телеканал СТБ

Актриса, авторка книжок корисних і смачних рецептів, творець лінії продуктів «Їмо вдома» й ведуча однойменної програми Юлія Висоцька запросила українських журналістів у свій будинок – родове гніздо Михалкових-Кончаловських.
– Цьому будинкові більше ніж півстоліття, – розповідає Юлія Висоцька. – Він досить великий – близько 1000 квадратних метрів. Будинок реконструювали за ідеями мого чоловіка, Андрія Сергійовича Кончаловського, однак збереглося чимало старих речей і, найголовніше, дух, який ми намагаємося підтримувати. Зараз тут ростуть наші діти – Маша й Петя. Маруся дуже серйозна дівчина: їй 7 років, вона ходить до французької школи при посольстві й уже добре розмовляє й пише цією мовою. Ми з нею іноді секретничаємо – розмовляємо французькою мовою, якщо хочемо, щоб нас ніхто не зрозумів. Наприклад, Петрик. Йому лише 4 рочки, і його головне захоплення – піратські баталії та пригоди.
– Ці сходи зв'язують вітальню з бібліотекою та спальнями, які розміщені нагорі: ліворуч – Андрія Сергійовича, праворуч – моя. Усе дуже зручно.
– Підніматися драбинкою за книжками нам доводиться часто. Дизайн бібліотеки придумав Андрій Сергійович, а втілили в життя китайці. У себе в Китаї вони побудували цю шафу, а потім привезли її сюди й зібрали. Ми дуже задоволені! У бібліотеці є розділи публіцистики, англійської літератури, книжок, присвячених мистецтву, поезії Срібного віку, російській класиці. І вона увесь час поповнюється. Зараз хочу купити дітям книжки Жуля Верна, Марка Твена. Маша в нас полюбляє читати. Петрик поки що слухає, як Маруся читає йому вголос. Дочка взагалі багато мені допомагає – з Петриком займається, на кухні любить творити поруч зі мною.
– Андрій Сергійович у нас удома єдиний, хто вміє грати на роялі. На жаль, сідає до нього рідко: тільки коли самому раптом захочеться. Він любить джаз 20-30-х років, американську лірику. Іноді бешкетує разом із дітьми. Він поки не хоче вчити дітей музиці – уважає, що зарано. Однак, на мій погляд, вони мусять здобути музичну освіту. Ліворуч від рояля, наскільки мені відомо, фікус, його доглядає садівник. Сама я не квіткарка, у мене немає до цього заняття хисту. У порожньому вазоні праворуч раніше ріс ще один фікус, але чомусь зачах.
– Ця шкіряна скринька – теж китайська. Вона сучасна, а от столу вже 150 років. Коли ми його купували, я не могла повірити, що він такий недорогий. Запитуємо: «Чому так дешево?». А продавець відповідає: «Бо це не антикваріат!». Виявилося, у Китаї всі меблі, яким менш як 300 років, антикваріатом не вважаються!
– Зазвичай ми п'ємо тут чай, а коли є час, я люблю тут почитати. У наших умовах створити зимовий сад дуже складно. Я мріяла, що в мене ростимуть великі кущі розмарину й мирту. Мирт посадили, але від нього залишилося он те кволе деревце (ліворуч від Юлі за білим кріслом. – Прим. ред.). На Сардинії воно цілий рік зелене й пахуче, а тут приживається погано.
– Власне, у Марусі з Петриком режим: вони і їдять, і спати лягають за розкладом. На жаль, ми не так часто, як хотілося б, збираємося разом у їдальні за вечерею – ми з Андроном нерідко приїжджаємо додому пізно, діти вже сплять. Маша лягає о 8 вечора, бо їй треба вставати о 6 ранку до школи, а Петрик о 9:30.
– Тут на полицях безліч різних баночок із приправами. А всі припаси в нас зберігаються в коморі. Там є й суничне, і полуничне варення. Чесно кажучи, щодня я не готую – просто тому, що дуже багато роботи й бракує часу. У мене є помічниця Аня. Діти дуже люблять її супчики, а вареники з вишнею й пельмені – просто свято для них! Дитяче меню в нас не дуже відрізняється від дорослого.
Євгенія Заболотських. «Антена»