Іван Усачов: «Людей непокоїть те, що відбувається поряд із ними»

Телеканал СТБ

Усілякі похмурі теоретики кажуть, що від народження до смерті люди, власне, не живуть, а виживають. Світ досить агресивний. Боротьба за місце під сонцем, кримінал та ще й природні катаклізми. Та ось уже деякий час на нашому телебаченні є талановита людина, чиє обличчя асоціюється винятково з… жахливими природними явищами – Іван Усачов, керівник проекту «Очевидець. Неймовірні історії».

Це легендарна передача, що ґрунтується на аматорських зніманнях подій, що випадково потрапили на плівку очевидців, а також на унікальних сюжетах, знятих професіоналами-телевізійниками.

Іване, які природні катаклізми, за твоїми спостереженнями, найбільше непокоять людей?

Людей непокоїть те, що відбувається поряд із ними. Скажу чесно: що жахливіша програма, то вищий рейтинг. Але найголовніше – не вести мову про абстрактні речі, а показувати конкретну особу, таку собі бабу Машу, свиней якої забрав паводок, і тоді люди асоціюють себе з нею й починають співпереживати й дивитися до кінця.

Справді, як подивишся на ці страхіття.…

Так. А тепер я інакше до цього ставлюся. Не тому, що став циніком, а тому, що розумію неминучість усього того, що показують.

Це виходить справжнє реаліті-шоу…

Ні, реаліті-шоу – це дещо інше. Воно більше схоже на радянську документалістику – тобто взагалі без закадрового тексту. Знімаєш життя, як воно йде. Отаке воно й на екрані. Це називається реаліті-шоу. А те, що роблю я, це геть інше.

Повернімося до «Очевидця». Іване, чи не здається тобі, що в темі шаленства стихії останнім часом спостерігається застій?

Оце так застій! Останнє десятиліття – найгарячіше за весь час спостережень. А цей час не дуже великий насправді – це років 500. І хочу сказати, що ситуація вельми тривожна. Нещодавно був в одній екологічній організації, і з'ясувалося, що планеті зараз загрожує небезпека затоплення. Чому? Тому що 60 % території Землі – в зоні вічної мерзлоти. І глобальне потепління торкнеться, насамперед, нас. Невже це можна назвати застоєм у темі шаленства стихії?

Спокійно, тільки спокійно. Ну, гаразд, а чим телеглядачів дивувати ще, крім цього?

Так, дивувати насправді стає дедалі важче. Тому доводиться вигадувати нові теми. От, наприклад, кримська геморогічна лихоманка, що була 2006 року. Вона розносилася кліщами. Але ж весняно-літній сезон тоді тільки починався. Взагалі, Крим, як з'ясувалося, – це дуже «цікаве» для програми місце. Судак, де розташована Генуезька фортеця – місто досить сюжетне. Тому що в якомусь столітті генуезці рознесли бубонну чуму по всій Європі, й вона згодом викосила 50 мільйонів людей. Це прямо стосується моєї програми.

Тобі самому не страшно дивитися на всі ці сюжети програми «Очевидець. Неймовірні історії»?

Насправді, проблема полягає в тім, що якщо не звертати увагу на страждання людей, то перестаєш робити цікаву програму. Адже передача без «нерва» – провальний варіант. Я зауважив: якщо робиш проект дуже рівно, тобто створюєш його вчасно, і там немає ніякого браку, режисер перед випуском не запив, кореспонденти зняли все вчасно – все одно чогось бракує. А от коли й камера ламається просто під час знімань, і гример не прийшов вчасно, і ти не встигаєш нічого – виходить класна програма.

Чи не здається Вам, що дороги – це найнебезпечніша стихія?

До чого це запитання?

На мою думку, саме про це потрібно програму знімати.

Тоді цілком справедливо. Насправді людина сама собі створила рукотворні проблеми, рукотворні катастрофи. А машини – так, звісно, це й є одна із найцікавіших тем для сюжетів.

З космосу видно, як московські дороги заповнюються гальмовими вогниками. Це нагадує вулкан, що вивергає магму. Ми навіть маємо намір знімати фільм про цю стихію.

А з космосу нічого більше не видно? По яких днях тисняви? Кажуть, що вівторок і четвер, наприклад, – дні, коли ліпше в місті не виїжджати: будуть затори (чомусь водії так зауважують).

Це вже не діє, бо люди намагаються обдурити одне одного, а також дорожній рух, тому міняють свої звички, петляють, зрештою створюються нові затори. Тобто раніше я завжди був упевнений, що найкраще з дачі їхати в неділю: або до третьої, або після дев'ятої. Тож хочу побажати читачам вашого чудового сайту, щоб тисняви на дорогах ніколи не псували їм гарного настрою.

Дивіться та дивуйтеся, тільки близько до серця брати не треба. На цій ноті й будемо завершувати.

За матеріалами сайту www.echo.msk.ru