Велика прем'єра – «Назви своє ім'я по літерах»

Телеканал СТБ

8 травня о 22:25 на каналі СТБ велика телевізійна прем'єра – документальний фільм про геноцид українських євреїв за часів Другої світової війни «Назви своє ім'я по літерах». Назвавши імена творців картини, можна певною мірою пояснити «величину» цього телепоказу: продюсери фільму – Стівен Спілберґ і Віктор Пінчук, режисер – Сергій Буковський.

Лише півроку тому всі вони зібралися в Києві, щоб презентувати свій твір перед українською аудиторією. Тоді ця подія була такою гучною, що зібрала практично весь політичний і культурний бомонд столиці та стала однією з головних тем дня всіх центральних ЗМІ. Годі й казати – адже спеціально на прем'єру в Україну вперше приїхав сам Стівен Спілберґ – «оскароносний» творець таких світових кінохитів, як "Щелепи", "Трилогія про Індіану Джонса", "Парк юрського періоду", "Список Шиндлера", "Урятувати рядового Райана" і "Термінал".

Саме з його – Стівена Спілберґа – усе й почалося… Після завершення свого фільму «Список Шиндлера», що розповідає про геноцид польських євреїв за часів Другої світової, Спілберґ вирішив особисто узятися за збір свідчень про голокост (івритом "шоа"). За кілька років був створений найбільший світовий відеоархів: у Фонді шоа Університету Південної Каліфорнії зберігаються понад 52 тисячі багатогодинних інтерв'ю тих, хто дивом вижив, і тих, хто рятував євреїв від нацистського геноциду. Неймовірні долі, цінний документальний матеріал, зокрема три з половиною тисячі сповідей мешканців України.

Таким унікальним документальним матеріалом зацікавився український бізнесмен і меценат Віктор Пінчук. Саме йому належить ідея створення фільму «Назви своє ім'я по літерах». За його словами, уперше він замислився про це 2004 року, коли дивився фільм «Піаніст» Романа Поланського. «Я порівнював цей фільм зі «Списком Шиндлера» – «Піаніст» програвав, – ділився Віктор Пінчук з журналістами. – А до кінця фільму мене осінило: ми мусимо розповісти світові про Бабин Яр, і зробити це може тільки Спілберґ». Зустрітися особисто їм вдалося лише рік по тому.

При виборі режисера фільму для продюсерів Спілберґа й Пінчука головним було як його професійна репутація, так і особиста зацікавленість військовою темою. До цього подібні кінопроекти були реалізовані в багатьох країнах світу й до роботи над ними залучалися не просто маститі майстри, а й режисери світового класу. У Польщі, приміром, над таким фільмом працював Анджей Вайда, у Росії – Павло Чухрай, в Угорщині – Янош Сас. Усього було знято десять стрічок.

Працювати над картиною «Назви своє ім'я по літерах» запропонували Сергію Буковському – найвідомішому українському документалістові. 2004 року талановитий режисер здобув Національну премію ім. Тараса Шевченка за дев’ятисерійний фільм "Війна. Український рахунок". Тепер, образно кажучи, у нього з’явилась можливість доповнити "український рахунок" "єврейським".

У розпорядженні режисера були тільки візуально однотипні монологи: просто кажучи, голова людини, що сидить перед камерою й ділитися своїми спогадами. Сергій Буковський придумав чимало прийомів, як зробити фільм змістовнішим і видовищнішим. При цьому режисер намагався уникати таких стандартних способів, як напівігрова реконструкція подій і закадрові коментарі.

Він запропонував подорож. Подорож у минуле, відправною точкою якої є сьогодення. Буковський постійно нагадує глядачам: так, це запис, це архівні кадри, на які дивимося ми, люди вже ХХІ століття, віддалені в часі. Але його ще цікавить і те, як ми на це дивимося.

Саме тому Буковський передовсім розповідає про себе. Про свій двір, про свою школу, про тітку-молочарку, що завжди стояла на розі вулиці, про старий голубник, а також про ту подорож в майже зниклий світ, яку він намагається здійснити, але марно, бо старі будинки виявилися порожніми, а надгробки давно зрівнялися із землею.

На екрані з'являються буденні міські пейзажі, інтер'єр теперішнього київського вокзалу. Ці образи сучасності проходять пунктиром через весь фільм, делікатно перериваючи свідчення очевидців. При цьому в окремих нюансах, штрихах відновляється зв'язок між нашою епохою й часом трагедії.

Творці фільму акцентують увагу на тім, що в Україні поховано майже чверть усіх загиблих євреїв Європи – а це майже півтора мільйона осіб. Ба більше, тут нацистами була створена найбільша кількість гетто.

Трагедію єврейського народу автор подає не тільки через вуста тих, хто пережив ці страшні дні, а й через світосприйняття трьох студенток, які разом із Сергієм Буковським розшифровували свідчення очевидців геноциду. Олена, Женя й Марина. Сучасне покоління не тільки розшифровувало інтерв'ю – з їхньою допомогою сучасне покоління, необтяжене такими спогадами й навіть розумінням усієї глибини цієї трагедії, наче озирнулося на ті події.

Надто вражає фінал фільму, що є різким контрастом до іншої його частини. Після верхнього плану епіцентру трагедії – Бабиного Яру – яскравий, шумний епізод із проходкою камери інтер'єрами підземної станції метро, побудованої просто на місці масового розстрілу. Так сучасні реалії буквально вдираються в делікатну й скорботну розповідь Буковського. Це поєднання справді вражає: з байдужим ставленням до пам'яті, з безконтрольністю забудовників зникає й територія людяності як така.

Забути це – все одно, що забути своє ім'я. І навіть саму здатність іменувати що-небудь.

Фільм Буковського про необхідність поваги та дбайливого ставлення до історичної пам'яті. Делікатна спроба не допустити тотальної безіменності… Напередодні Дня Перемоги це набуває особливого сенсу.

Телевізійна прем'єра фільму «Назви своє ім'я по літерах» – у вівторок 8 травня о 22:25 на СТБ.

Марина Капчинська