Михайло Кожухов: «Я належу до тих людей, у яких високий дослідницький рефлекс»

Телеканал СТБ

За освітою журналіст-міжнародник, за волею випадку – рибалка в Камбоджі, тамада на малайському весіллі, збирач цукрової тростини на Кубі… Хоч ким був Михайло Кожухов, який весь час перебуває в пошуках пригод! Щоправда, як авторитетно заявляє сам телеведучий, сутенером і злодієм — ніколи!

Чому ви пішли вчитися на журналіста-міжнародника? Мріяли поїздити світом? У вас уже був на цей момент досвід подорожей?
Річ у тім, що в мені намішано чимало різної крові, зокрема й циганської. Мабуть, позначилася якась несвідома потреба до переміщень у просторі. І вже наявний досвід, певна річ, зіграв свою роль. Я неймовірно любив подорожувати. З дитинства ходив у походи. Спочатку із друзями батьків. А потім життя повернулося таким чином, що я одержав від долі подарунок у вигляді нового сусіда. У тій школі, де він учився, був спеціальний загін, члени якого збирали якісь етнографічні раритети та історичні подробиці. Але за своєю суттю це було чудове братерство, що ґрунтувалося на високих людських цінностях. Із цим загоном я, ще навчаючись у школі, пройшов 11 експедицій — від Білого моря до Байкалу.

І які з них вам найбільше запам'яталися?

Ну що вже зараз казати про ті враження! Я довгий час уважав, навіть коли почав їздити білим світом, що найкрасивіше місце на землі — Приполярний Урал. Його мало хто бачив, оскільки туди важко дістатися. Потрібно або пішки йти понад сто кілометрів, або летіти ґвинтокрилом. Однак це того варте! Напродуч красиві гори, не схожі на жодні інші.

Ви із загоном школярів там побували?

Ні, це я вже кажу про наступні мої експедиції. А потім я пересунув Приполярний Урал на друге місце, а на перше в моєму рейтингу вийшов хребет Сихоте-Алінь у Хабаровському краї. Ні в Бразилії, ні на Ямайці, ні на півдні Африки — ніде нічого подібного немає.

Отже, вибір професії журналіста-міжнародника визначили таки циганські гени?

Я пішов навчатися цьому, оскільки вважав міжнародну журналістику найцікавішим, що є на світі. Мені здавалося, що більш захопливої професії немає. А чи вплинула на вибір моя одна шістнадцята циганської крові і якщо так, то якою мірою, не знаю.

Чи була різниця в сприйнятті країн на початку вашої кар'єри і в той період, коли пізніше ви поверталися туди знімати сюжети для програми «У пошуках пригод»?
Є люди, яким цікаво жити, а є ті, кому жити нецікаво. Одні хочуть постійно куштувати нові страви, інші задовольняються тим, до чого вже давно звикли. Це аж ніяк не означає, що одні гарні, а інші погані. Просто є різні типи людей. Мабуть, я належу до тих, у кого високий дослідницький рефлекс. Країна мені цікава незалежно від того, ким я туди приїжджаю. Інша річ, з якою метою я туди вирушаю в цей момент: аналітичну статтю в газету написати, розважальну програму на телебаченні зробити чи просто хочу щось побачити. Уся відмінність у тім, що в останньому випадку я кажу собі: «Як добре, що в мене немає камери й мені не треба працювати. Можна просто роздивлятися, спостерігати».

Розкажіть, будь ласка, про передачу, яку вам було найскладніше придумати?

Я на телебаченні сповідую малопопулярну нині релігію – досліджую життя, а не придумую його тільки для того, щоб комусь показати. Якщо через ті чи інші об'єктивні причини в мене не виходить сюжет, я не роблю реконструкції, оскільки це вже буде обман глядача. Я аж ніяк не відмовляю такому підходу в праві на існування, але мені особисто він не цікавий і не близький. Я граю по-чесному, а це нині вважається немодним, нетехнологічним, за межами телевізійного процесу. Склалася така ситуація з однієї причини – досліджувати життя набагато важче, ніж його придумувати. Тому, певна річ, були програми, які насилу давалися…

Михайло, яка з опанованих професій уразила вас найбільше?

Вражало багато чого. Щось навіть сподобалося. Але цей спосіб презентації інших держав був обраний не мною. Я ставлю перед собою мету розповісти про країну та людей, а не навчитися, наприклад, торгувати. Ці професії для мене – спосіб дослідження життя, і аж ніяк не колекціонування різних навичок. Хоча вони теж виявляються незайвими.

В одному з інтерв'ю ви сказали: «Утомився я мотатися в режимі: два тижні в Росії, два за кордоном…» Це правда?

Є таке. Я витримав у такому режимі чотири роки. Але це дуже складний ритм, дуже важка робота, виснажлива…І я ненавиджу людей, які, зустрічаючи мене на вулицях, кажуть, що заздрять мені.

Чи любите ви екстрим? Що взагалі для вас екстрим?

Для мене екстрим… Річ у тім, що я вже був на війні. А все, що можна придумати в мирному житті, навряд чи дотягне до тієї гостроти відчуттів, що переживає людина, котра потрапила в обставини війни.

А якщо абстрагуватися від війни? Взяти, приміром хоча б «У пошуках пригод»?

Одна із найекстремальніших ситуацій склалася в Малайзії, коли я мусив охопити рукою голову п’ятиметрової кобри. У мене пішло, напевно, майже півгодини на те, щоб змусити себе зробити це перед камерою. Було дуже складно! Для мене ці півгодини перетворилися на цілу вічність.

Ну а з екзотичних страв що найскладніше було примусити себе з`їсти?

Єдине, що я не зміг навіть не з'їсти, а випити, це молоко, перемішане з коров'ячою кров'ю. Такий напій масаї вживають у їжу. Але я відмовився його скуштувати радше з санітарно-гігієнічних міркувань. Більше нічого їсти не боявся.

Читала, ви молодим часто подорожували в загальних вагонах. Зараз любите комфорт?

Певна річ, як будь-яка нормальна людина.

А якщо вибору не буде? Ви захочете кудись поїхати й доведеться поступитися комфортом. Поїдете?

Для мене комфорт — як гроші. Це не мета, а супутня обставина.

Ви й тепер, як і раніше, сплавляєтеся річками?

Так! Тільки цього літа через перехід до іншої програми пропустив сплав. А торік відбувся дивовижний за своїми навантаженнями похід на Північ — до Архангельської області. Ми шість діб намагалися вийти з боліт зі спорядженням. Дуже важкий похід!

Розкажіть, будь ласка, докладніше!
В Архангельській області є ідеальна для сплаву річка Кожа. Їй дали третю категорію складності. Єдиний мінус — річка ця тече досить далеко від цивілізації. Щоб потрапити на неї, треба маленькими річечками добратися до Кожозера, де лежать руїни монастиря. У ньому, до речі, служив ігуменом відомий патріарх Никон, той самий, котрий потім розколов церкву. Отож, я був на Кожі вже двічі. І вирішив повернутися втретє, що зі мною трапляється дуже рідко. Але нам не пощастило — літо виявилося посушливим, і всі річечки, якими можна потрапити на озеро, пересохли. Причому це стало зрозуміло, тільки коли всі дороги назад були вже відрізані. І замість того, щоб за кілька годин спокійно долетіти до Кожозера, ми шість діб практично по суші тягли катамаран. Коли нарешті дійшли, зрозуміли, що ні часу, ні продуктів, ні сил на Кожу вже не залишилося. Врятував нас отець Єлисей (він намагається відродити там монастир). На своєму човні якимись протоками він через болота вивів нас на стежку, якою до нього ходять прочани.

Як ви відпочиваєте — подорожуєте далекими країнами?

Мені ближче спортивний сплав. І взагалі я не їжджу відпочивати за кордон. Хіба що на гірськолижні курорти.

А куди їздите кататися на гірських лижах?

До Франції. Тому що через якісь непояснені причини мені там найліпше. Більше подобаються схили — вони різноманітніші. І отут я комфортом не готовий поступитися. Чув, що Ельбрус – найкраще місце у світі для гірських лиж, але я віддаю перевагу зручності трас, а не гострим відчуттям.

Як людина, що любить новизну, волієте їздити в різні країни чи повертатися час від часу туди, де вже були колись?

Певна річ, вибираю нові місця. Але є й любов до якихось країн…
Наприклад?

Свого часу я вчився на Кубі. От туди я готовий повертатися все моє життя.

Скільки ж разів ви були на Кубі?
Якщо не рахувати навчання, разів п'ять, напевно. Одного разу приїхав перекладачем із  товаришем Черненком. Не сам, певна річ, у складі групи. Ми перекладали доповідь Фіделя Кастро. На з'їзді партії мені дістався розділ, присвячений жінкам. Там була загадкова фраза про те, що «кубинська жінка мусить неухильно вдосконалювати свою майстерність». Я все намагався довідатися в кубинців, що конкретно товариш Фідель мав на увазі. Але вони не оцінили мого гумору.
За матеріалами сайту http://www.justtravel.ru, «Туризм і відпочинок»