Рецепт щастя від Юлії Висоцької

Телеканал СТБ

Вона чудова актриса й дружина знаменитого режисера Андрія Кончаловського. Однак багатьом вона відома насамперед як ведуча телепередачі "Їмо вдома!" і автор кулінарних витребеньок. І мало хто знає, як талановито склала Юля Висоцька головний рецепт — рецепт власного життя. Я в цьому переконалася, побувавши в Підмосков'ї, на Николиній Горі, у будинку, де Юля живе зі своєю родиною.

Інгредієнт перший. Коріння

Садиба, на місці якої колись була дача Наталі Петрівни Кончаловської, простора. Але через гігантські сосни її здалеку не видно. Цілюще повітря, пташиний спів і тиша… Одягнута в майку та джинси, з вологим волоссям, Юля стрімко влітає у вітальню — і стародавні меблі, величезний камін, неймовірних розмірів бібліотека вмить оживають від її молодого запалу. Юліне обличчя як чисте полотно — ні грама фарби. Здається, вона вся як на долоні. Але це лише здається.

Люди дізналися від Юлі сотні кулінарних секретів, сама ж вона залишається загадкою. "У дитинстві я не вирізнялася особливими талантами, але батьки від мене нічого й не вимагали. Просто дуже любили. Я росла відповідальною дитиною, років у п'ять до приходу мами з роботи могла посмажити яєчню. Постійно читала. Мій дід мав прізвище Мелихов і неабияк пишався тим, що ми вільні козаки. Але до нього я приїжджала лише на літо: завдяки батькові-військовослужбовцеві наша сім'я колесила країною.

Кочове життя навчило мене легко приживатися на будь-якій землі: згодом, хай там де ми з чоловіком мандрували, мені скрізь було гарно. З генами передався й гонор козачок. Я дотепер не викорінила його, хоча знаю, що демонстрація сили відштовхує чоловіка. Щоб бути чарівною та привабливою, жінці треба вміти доводити свої погляди інакше. А це складна наука. Мені пощастило — в 16 років я поступила в Мінський театральний інститут і потрапила в гарні руки. Це була моя педагогиня. Від неї я вперше почула слова "жіночність", "м'якість". Однак мені подобається, що я козачка: енергія активує енергію.

Інгредієнт другої. Шлюб

Багатьом її доля здається казкою про Попелюшку. Ну хіба не казка: юна артистка з Білорусії їде в ліфті зі знаменитим режисером, западає йому в душу, він кличе її з собою в Лондон, а потім бере в дружини. Але Юля казку про Попелюшку не любить. "Для щастя мало вийти заміж за принца, потрібно відповідати цьому внутрішньо. Коли Кончаловський звернув на мене увагу, я не була ніким. Грала головні ролі в Мінському театрі, працювала ведучою на ТБ, знялася в трьох фільмах і одержала масу інших пропозицій. Але я знала: Кончаловський – геній. І я була закохана. Тому все кинула й поїхала з ним.

Про те, що Кончаловський дасть роль у своєму фільмі, не кажучи вже про шлюб, навіть гадки не мала – хотіла лише досконально вивчити англійську. У моєму житті завжди так трапляється: варто подумати "зараз улаштую свято" – і справа піде шкереберть. А як тільки розслаблюся – усе виходить. Це відповідає китайській філософії, якою я захоплююся: не потрібно плисти проти течії – знесе.

Величезну різницю у віці із чоловіком аж ніяк не відчуваю. На відміну від багатьох "молодих старих" він такий жадібний до життя й так багато знає, що я намагаюся не відставати. Вивчаю психологію, філософію; як і він, підсіла на здоровий триб життя.
Сьогодні багато уваги приділяється сексу. На мою думку, його роль перебільшена. Мій чоловік каже: якщо чоловіка завести в темну кімнату, зав'язати очі й сказати, що на ложі — прекрасна діва, то потім він запевнятиме, що нічого подібного в житті не відчував. Про те, що з ним була дружина, довідається, лише коли вмикають світло. Висновок? Усі реакції народжуються в уяві. Мені шкода тих, хто, крім сексу, нічого не бачить. Чи не тому так багато вродливих жінок, яким чоловіки кажуть: "Мовчи, дурепо!" — і вони мовчать. Я з іншої категорії!"

Інгредієнт третій. Материнство

Материнство для Юлі — ні з чим не порівнянне щастя. Його не замінить ніяка кар'єра. Петрика (йому незабаром три) мені побачити не вдалося — пішов у басейн. А от Маша (їй майже сім) зайшла в кімнату, чемно привіталася та спробувала привернути увагу мами до себе. Та ба! "Марусю, я зайнята!" — відрізала сувора мама, і дитина вийшла. Юля вважає, що вміння поводитися для дітей важливіше за танці й теніс. Хоча спортом її діти теж займаються. "А ще хочу, щоб вони розмовляли кількома мовами. Маша прекрасно знає дві мови, через півроку почне вчити третю. Мрію, щоб вона вивчила й четверту — китайську. Але найбільше — щоб була незалежною. Це так важливо для жінки!"

Інгредієнт четвертий. Кулінарія

Передача "Їмо вдома!" на СТБ, яка вже три роки має високі рейтинґи, знімається в Юлі вдома. Кухня гарна, затишна, але невеличка.

"Звісно, у мене є помічниця. Адже я часто їжджу, а дітей голодними не залишиш. Однак ми з Анею працюємо в тандемі. Хоча іноді чоловік заявляє: "Годі, мене годує дружина!" Та я й сама часом беру кухню у свої руки. А продукти завжди купую тільки самостійно. Чоловік звик до моїх делікатесів. Часто каже: "Вражає, як у матусі!" А іноді критикує. Тоді я парирую, що в ресторані він мовчки їсть усе, що приготував кухар. А в мене теж, уважай, ресторан.

Нині талановитих кухарів, що вміють поводитися перед камерою, на Заході повно. А в нас суцільні підстави: страви готуються заздалегідь невідомо ким. Нудно! Коли запускалася перша програма, я була вагітна Петриком. До пологів потрібно було записати десять передач, тому доводилося робити по три програми за день. Це було так важко! У мене жахливо боліла спина, і в перервах я лягала на підлогу. А потім піднімалася й усміхалася в камеру. А кулька разів операторська група з'їдала весь обід до того, як ми встигали його відзняти. Доводилося готувати заново.

Кажуть, у кадрі я наче заводна. Це умова гри! Коли готую для себе, працюю не в такому темпі. Хоча теж люблю рухатися швидко — інакше немає куражу".

Інгредієнт п'ятий. Сцена

Здавалося б, дім, діти, чоловік, телепрограма — хіба мало для жінки? Але Висоцька жити не може без своєї професії. Знімається в кіно ("Піти й не повернутися", "Макс", "Солдатський декамерон", "Гра уяви"), грає головні ролі в "Міс Жюлі" у Театрі на Малій Бронній і в "Чайці" — на сцені Моссовєта.

"Китайці кажуть: "Держава не може бути повноцінною, якщо в імператора немає миру із собою". Я теж упевнена, що гармонія зі світом і собою — головне. Чоловік уважає, що я занадто багато працюю, взяв у мене слово, що тиждень відпочиватиму. Поєднувати сім'ю та роботу й справді буває важко. На зніманнях серіялу "Перше правило королеви" у Києві я так утомилася, що сказала: на роль Зарічної треба вводити іншу акторку. А потім зіграла виставу і зрозуміла, що загризу кожного, хто захоче забрати в мене цю роль. До сценаріїв і режисерів ставлюся вибірково. В англо-американській картині "Лев узимку" у мене була зовсім маленька роль. Зате я грала англійку англійською!

З російських актрис мій "подвиг" поки не повторив ніхто. Але це далося мені кров'ю й потом. Після Лондонської академії музики й драматичного мистецтва англійською я розмовляю без акценту. Складність була в іншому. Щоб зіграти фразу "Ти мене не любиш!", хотілося її прокричати. А мені казали: "В англійській немає такої інтонації". Найбільше щасливих хвилин мені дав "Будинок дурнів". Я працювала кілька місяців в інтернаті для олігофренів, який Кончаловський вибрав сам. Але мої старання окупилися сторицею: на Венеціянському фестивалі картина одержала Гран-прі. Джеральдин Чаплін сказала, що не бачила кращого фільму за своє життя, критики вигукували: "Це велике кіно!", нас із Кончаловським не відпускали зі сцени. Ідучи червоною доріжкою, я просто летіла".

Інгредієнт шостий. Суто жіночі штучки

Напившись чаю із солодощами (точніше, солодощі їла я, Юля лише пила чай) і наговорившись, ми вирушаємо до Москви — у Висоцької там невідкладні справи. Вона "сідлає" свій лексус — і ось ми вже мчимося Рубльовським шосе. Дорогою Юля встигає відповідати на дзвінки, рулити, обганяючи чоловіків, і розмовляти зі мною на суто жіночі теми. "Раніше я любила ходити по магазинах із чоловіком: у нього бездоганний смак. Тепер він лише дивиться, як на мені вбрання сидить. Намагаюся купувати те, чого немає в інших. Бо одного разу побачила в ресторані двох дівчат в однакових костюмах від Dolce&Gabbana. Як на мене, це жахливо. У Москві все дорого, витрачати на шмаття величезні суми нерозумно: вони не дадуть ні здоров'я, ні щастя. А мати вісім пар джинсів просто непристойно. Хоча, як у кожної жінки, у мене є свої дошкульні місця — сумки. Іноді намотую навколо якоїсь кола, а потім перед сном знаходжу тисячу аргументів на користь покупки.

А от макіяж не люблю, навіть на світські заходи. Уважаю, краще витратити гроші на засоби для догляду за шкірою, ніж на декоративну косметику. Регулярно ходжу до косметолога й виконую всієї її вказівки. Крім того не курю, каву й алкоголь дозволяю собі лише зрідка, займаюся тенісом, аеробікою, бігаю по 10 км, обливаюся холодною водою. Маючи зріст 173 см важу 56 кг; але з дієт не вилажу. Хоч що кажи, а стрункі жінки мають молодший і вродливіший вигляд".

Ніна Мальчик, журнал "С тобой"